Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства "УкрСіверБуд" закритого акціонерного товариства "ДСК" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2010 року,

15 липня 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суд із позовом до дочірнього підприємства "УкрСіверБуд" закритого акціонерного товариства "ДСК" (далі – ДП "УкрСіверБуд" ЗАТ "ДСК") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. Вимоги мотивувала тим, що з 2003 року працювала у відповідача на різних посадах, а з 2006 року – на посаді бухгалтера першої категорії. Наказом від 16 червня 2009 року її звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) – за прогул. Посилаючись на незаконність звільнення та упереджене ставлення до неї керівництва підприємства через хворобу дитини, просила поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. ОСОБА_6 поновлено на роботі на посаді бухгалтера першої категорії відділу головного механіка ДП "УкрСіверБуд" ЗАТ "ДСК" з 17 червня 2009 року, стягнуто з ДП "УкрСіверБуд" ЗАТ,,ДСК" на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 2 815 грн. 68 коп., а також стягнуто судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2011 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2009 року скасовано. У задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2010 року скасувати та залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2009 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд вважав доведеною відсутність позивачки на роботі 16 червня 2009 року в період часу з 8 год. 30 хв. до 12 год. без поважних причин та обгрунтованим її звільнення з посади бухгалтера першої категорії відділу головного механіка за прогул без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_6 працювала у відповідача з 2003 року на різних посадах. Відповідно до наказу від 19 березня 2007 року № 30/1 її переведено на посаду бухгалтера першої категорії відділу головного механіка. Наказом від 16 червня 2009 року № 89 ОСОБА_6 звільнена із займаної посади з 16 червня 2009 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за згодою профспілкового комітету підприємства. Підставою для звільнення стали доповідні головного механіка ОСОБА_7, начальника служби безпеки та охорони праці ОСОБА_11, охоронця ОСОБА_8 та сержанта міліції ВДСО ОСОБА_9, відповідно до яких позивачка з 8 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв. 16 червня 2009 року була відсутня на роботі.

Гарантією при звільненні з ініціативи роботодавця є передбачена ст. 184 КЗпП України заборона звільняти з підстав, передбачених ст. ст. 28, 40, 41 КЗпП України, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (якщо ж за медичним висновком дитина потребує домашнього догляду, - до шести років), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, крім звільнення з обов’язковим працевлаштування у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації (п. 1 ст. 40 КЗпП України).

ОСОБА_6 має дитину – сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто віком до 6 років. Згідно із висновком лікувально-консультативної комісії від 1 червня 2009 року № 1/293 за станом здоров’я дитина потребувала домашнього догляду до 15 вересня 2009 року.

Скориставшись передбаченим ст. 309 ЦПК України правом ухвалення нового рішення у справі, суд апеляційної інстанції на указані норми матеріального права увагу не звернув, не перевірив обставини, з якими закон пов'язує заборону звільнення жінок, які мають дітей, та ухвалив своє рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 309, 316 ЦПК України.

Ураховуючи, що неправильне застосування норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.