Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Трускавецька міська рада, про визначення порядку користування жилим будинком, усунення перешкод у користуванні жилим будинком та за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про поділ будинку,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9. про поділ будинку, усунення перешкод у користуванні жилим будинком.

Зазначали, що вони, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що згоди щодо порядку використання спільного сумісного майна між ними не досягнуто, просили провести поділ зазначеного жилого будинку відповідно до належних їм на праві власності ідеальних часток, зобов`язати ОСОБА_8 не чинити їм перешкод у користуванні належним їм нерухомим майном.

У лютому 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_7 змінили позовні вимоги і, посилаючись на те, що ОСОБА_9 належить 1/16 частина спірного жилого будинку, у зазначеному будинку вона не проживає, має інше житло, припинення права власності на зазначене нерухоме майно не завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її сім`ї, просили припинити право власності ОСОБА_9 на 1/16 частину жилого будинку АДРЕСА_1, визначити порядок користування жилим будинком відповідно до належним їм та ОСОБА_8 ідеальних часток та зобов`язати ОСОБА_8 не чинити їм перешкод у користуванні належним їм нерухомим майном.

У квітні 2007 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про поділ будинку.

Посилаючись на те, що згоди щодо порядку використання спільного сумісного майна між ними не досягнуто, просила провести поділ зазначеного жилого будинку відповідно до першого варіанту, визначеного висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 3 вересня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_7 про припинення права власності, визначення порядку користування жилим будинком, усунення перешкод у користуванні жилим будинком та позовні вимоги ОСОБА_8 про поділ будинку об`єднано в одне провадження.

У вересні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_7 змінили позовні вимоги і, посилаючись на те, що ОСОБА_9 відмовилась від належної їй на праві власності 1/16 частини спірного жилого будинку на користь ОСОБА_8, просили визначити порядок користування жилим будинком відповідно до належних їм та ОСОБА_8 ідеальних часток, виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату 1-3, кухню 1-2, ОСОБА_7 – кімнату 1-5, ОСОБА_8 – кімнату 1-6, визначити порядок користування коридором 1-1, кладовою 1-4 та зобов`язати ОСОБА_8 не чинити їм перешкод у користуванні належним їм нерухомим майном.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 про визначення порядку користування жилим будинком, усунення перешкод у користуванні жилим будинком відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Проведено поділ зазначеного будинку відповідно до першого варіанту поділу згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року. Виділено ОСОБА_1 у власність приміщення у спірному будинку, зображені на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року, корисною площею 30,8 кв. м, що на 4,95 кв. м менше від його ідеальної частки, а саме: частину приміщення коридору, площею 2,7 кв. м літ. 1-1, приміщення кімнати площею 14,8 кв. м літ. 1-3, кладову площею 2,8 кв. м літ. 1-4, приміщення кімнати площею 10,5 кв. м літ. 1-5, веранду площею 3,5 кв. м літ. І. Виділено ОСОБА_1 у власність огорожу, позначену літ. 1 на додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року площею 29 кв. м.

Виділено ОСОБА_8 у власність приміщення у спірному будинку, зображені на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року, корисною площею 26,4 кв. м, що на 19,25 кв. м більше від її ідеальної частки, а саме: частину приміщення коридору, площею 5,7 кв. м літ. 1-1, приміщення кімнати площею 15,4 кв. м літ. 1-2, приміщення кімнати площею 5,3 кв. м літ. 1-6. Виділено ОСОБА_8 у власність огорожу, позначену літ. 1, площею 23 кв. м та ворота, позначені літ. 2 на додатку №2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року, площею 4,6 кв. м.

У спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 залишено вбиральню, позначену літ. Б на додатку №2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 встановити перегородку в приміщенні коридору літ. 1-1 по лінії розподілу, демонтувати дверний блок, що з`єднує приміщення літ. 1-2 та 1-3, забити проріз, виконати опоряджувальні роботи та відокремити інженерні мережі. Зобов`язано ОСОБА_1 пробити дверні прорізи для входу та вставити два дверних блоки, пробити в приміщенні позначеному літ. 1-3 додатковий проріз і вставити віконний блок. Зобов`язано ОСОБА_8 з метою забезпечення вимог ДБН В.2.2 – 15 – 2005 "Житлові будинки" виконати прибудову-тамбур, позначену літ. ІІ на додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 24 499 грн. у рахунок компенсації вартості її частки, право власності на яку припинено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 7 527 грн. у рахунок компенсації за відхилення від його ідеальної частки. Стягнуто з ОСОБА_8 на рахунок № 37313005000789 Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області 1 334 грн. невнесеної нею частини вартості частки майна, право власності на яке припинено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_8 348 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 2 жовтня 2008 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2008 року змінено: доповнено резолютивну частину рішення четвертим абзацом такого змісту: "припинити право спільної часткової власності ОСОБА_7 на 2/8 частини будинку АДРЕСА_1. Доповнено абзац сьомий резолютивної частини рішення, вказавши: "що становить 55/100 частки будинковолодіння" Доповнено абзац восьмий резолютивної частини рішення, вказавши: "що становить 45/100 частки будинковолодіння". Доповнено абзац чотирнадцятий резолютивної частини рішення, вказавши: "що знаходиться на рахунку № 37313005000789 Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_7 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2006 року існує можливість поділу спірного будинку лише між двома співвласниками; належна ОСОБА_7 частка в спірному будинку є незначною, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_7, оскільки вона забезпечена іншим житлом, і що ОСОБА_8 внесла вартість належної ОСОБА_7 частки жилого будинку на депозитний рахунок суду.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 – 5/8 частин, ОСОБА_7 – 1/8 частина, ОСОБА_12 – 1/8 частин, ОСОБА_8 – 1/16 частина та ОСОБА_9 – 1/16 частина.

У подальшому частки співвласників змінились, оскільки ОСОБА_9 відмовилась від належної їй частини спірного жилого будинку на користь ОСОБА_8, яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 грудня 2004 року набула права власності на 1/8 частину жилого будинку, а 14 лютого 2006 року ОСОБА_12 на підставі договору дарування провів відчуження належної йому на праві власності 1/8 частини жилого будинку на користь ОСОБА_7

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів ОСОБА_7 про те, що її частка є більшою порівняно з часткою позивачки і що припинення її права власності на 2/8 частини спірного жилого будинку завдасть істотної шкоди її інтересам належним чином не перевірив; не взяв до уваги, що на момент ухвалення рішення про припинення права власності на частку в спільному майні, ОСОБА_8 не виконала вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України та не внесла повну вартість належної ОСОБА_7 частки у спірному будинку на депозитний рахунок суду; не врахував, що за змістом ст. ст. 363, 367 ЦК України поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку, і не перевірив наявності дозволу виконавчого органу місцевої ради на проведення робіт по переплануванню та переобладнанню спірного жилого будинку відповідно до запропонованих у висновку судової будівельно-технічної експертизи варіантів його поділу.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалене рішення, вимог ст. 303 ЦПК України не виконав; не звернув уваги на зазначені порушення закону; не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_7; у рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2008 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 2 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.