Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства "Центр обслуговування" товариства з обмеженою відповідальністю "ХоСаРо" (далі – ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо"), третя особа – ОСОБА_7, про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 грудня 2004 року ОСОБА_7, керуючи автобусом ПАЗ-320503, номерний знак НОМЕР_1, що належить ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо", з яким ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах, здійснив зіткнення з автомобілем "Шевроле Нубіра", номерний знак НОМЕР_2, яким він керував, унаслідок чого йому було завдано майнової шкоди.

ОСОБА_6 просив стягнути з ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо" 6 712 грн. 95 коп. на відшкодування майнової шкоди та судові витрати у справі.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2007 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо" на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування майнової шкоди 6 712 грн. 95 коп. та 198 грн. 29 коп. судових витрат.

Стягнуто з ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо" на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2008 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 розд. ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку із цим касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_7 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 16 грудня 2004 року.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Установлено, що 16 грудня 2004 року о 18 годині на вул. Галицька – Кн. Романа в м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса ПАЗ-320503, номерний знак НОМЕР_1, який належить ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо", під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля "Шевроле Нубіра", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

З копії протоколу серія АА № 036752 про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2004 року, складеного працівником ДІІС, убачається, що ОСОБА_7 порушив п. 10.1 правил дорожнього руху, бо під час перестроювання для об’їзду перешкоди, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_6 (а. с. 3).

З копії схеми пригоди вбачається, що у автобуса внаслідок пригоди було пошкоджено передній бампер із лівого боку, а у автомобіля ОСОБА_6 – задні праві двері та заднє праве крило.

ОСОБА_7 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ДП "ЦО ТОВ "ХоСаРо".

За змістом ст. 247 КУпАП при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст. 38 цього Кодексу, правопорушення в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 2 червня 2006 року провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 закрито на підставі ст. 38 КУпАП ( а. с. 52).

Відповідно до висновку № 26 спеціаліста товарознавця від 19 січня 2005 року ОСОБА_6 цією дорожньо-транспортною пригодою завдана майнова шкода в розмірі 6 712 грн. 95 коп. ( а. с. 8-15).

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2008 року скасувати, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.