Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі – ВАТ "НАСК "Оранта"), Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі ДПА у м. Києві), Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА України), Державного казначейства України про стягнення страхової суми за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2007 року,

У травні 2006 року ОСОБА_6, звернувшись до суду з вищезазначеним позовом, зазначав, що з 29 грудня 1999 року до 20 грудня 2005 року проходив службу в податковій міліції ДПА України, 20 грудня 2005 року його було звільнено у відставку у зв’язку з хворобою. Відповідно до довідки МСЕК йому встановлено 2 групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, ступінь втрати професійної працездатності складає 80 %. Для одержання страхової суми звернувся з відповідною заявою до ДПА у м. Києві, яка постановила здійснити виплату такої суми, однак страхова сума виплачена не була.

Посилаючись на те, що він має всі законні підстави для отримання страхової суми в розмірі чотирирічного грошового утримання, ОСОБА_6 просив стягнути на свою користь із ВАТ "НАСК "Оранта" як страховика та з ДПА України як розпорядника відповідних коштів 88 358 грн. 88 коп. страхової суми.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДПА України на користь ОСОБА_6 88 358 грн. 88 коп. страхової суми. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що виплата страхових сум ОСОБА_6 повинна проводитися на підставі Порядку та умов обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 року № 349 (349-94-п) , відповідно до яких та укладеного між ДПА України та ВАТ "НАСК "Оранта" договору страхові суми виплачує ВАТ "НАСК "Оранта" після отримання відповідних документів від ДПА. ДПА у м. Києві документи позивача на виплату йому страхових сум до ВАТ "НАСК "Оранта" не направляла, у зв’язку із чим остання не могла здійснити їх виплату. ОСОБА_6 дії ДПА щодо ненаправлення його документів до страховика не оскаржував, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_6 проходив службу з 29 грудня 1999 року до 20 грудня 2005 року в податковій міліції ДПА України, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (627-92-п) звільнений з податкової міліції у відставку за п. "б" ст. 65 (у зв’язку з хворобою).

Статтями 24, 26 Закону України "Про державну податкову службу України" передбачено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст. ст. 20- 23 Закону України "Про міліцію".

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України "Про міліцію" (чинної на час розгляду справи судом першої інстанції) п рацівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України. У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п’ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Положенням про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайомного складу органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 року № 627 (627-92-п) (чинним на час розгляду справи) встановлювалися розміри страхових виплат, які виплачувалися особам рядового, начальницького та вільнонайомного складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьби із злочинністю. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 року № 349 (349-94-п) затверджено Порядок та умови обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб державної податкової служби.

Відповідно до наказу ДПА України від 1 квітня 2004 року № 188 "Про затвердження порядку виплат страхових сум з державного обов’язкового особистого страхування посадовим особам органів ДПС України та посадовим особам і службовим особам податкової міліції та Типового положення про комісію по розгляду документів щодо виплати страхових сум при проведенні обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів ДПС України та посадових і службових осіб податкової міліції" взаємодія органів державної податкової служби зі страховою компанією регулюється укладенням договору між ДПА України та страховиком.

Судом установлено, що 14 березня 2006 року між ВАТ "НАСК "Оранта" та ДПА України був укладений договір про закупівлю послуг з обов’язкового державного особистого страхування посадових осіб органів Державної податкової служби України з терміном дії з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2006 року.

Відповідно до п. 3.2.3 договору страховик має право виплачувати суму застрахованим з дня одержання всіх необхідних документів від застрахованого або його спадкоємців за умови надходження на спеціальний рахунок страховика страхових платежів у розмірах, необхідних для проведення виплат страхових сум. Свої обов’язки щодо перерахування ВАТ "НАСК "Оранта" коштів для виплати посадовим особам ДПА страхових сум ДПА України припинила у квітні 2006 року. Оскільки на поточний 2006 рік страховий платіж був використаний повністю, а виплати проводилися виключно в межах перерахованих коштів, ВАТ "НАСК "Оранта" відповідно до вимог договору правомірно припинило прийом документів на виплату страхових сум, тому що п. 3.2.5 зазначеного договору встановлює, що страховик (ВАТ "НАСК "Оранта") зобов’язаний припинити прийом документів на виплату страхових сум у разі використання сплачених платежів, про що повинен повідомити страхувальника (ДПА України).

Отже, тільки після перерахування ДПА України страхових виплат на рахунок уповноваженого страховика, страховик здійснює відповідні виплати.

Судом встановлено, що будь-яких страхових виплат на рахунок ВАТ "НАСК "Оранта" ДПА України не здійснює. Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (328-16) із Закону України "Про міліцію" (565-12) вилучено ч. 1 та 2 ст. 23 щодо здійснення обов’язкового державного страхування працівників міліції. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції. Зазначеною постановою, зокрема, визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України, які регулювали порядок проведення зазначеного державного обов’язкового особистого страхування, а п. 3 цієї постанови Міністерству внутрішніх справ доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.

Проте вищезазначені вимоги закону та встановлені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й заперечень позивача та не встановив, хто й у якому розмірі повинен нести відповідальність перед ним, і залишив спір невирішеним.

Разом з тим не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції.

Дійшовши висновку, що на підставі вищезазначених вимог закону відповідальність перед позивачем повинен нести страховик, суд стягнув суми відшкодування з ДПА, не навівши будь-яких мотивів такому висновку.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.