Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, пені та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про розірвання кредитних договорів і застосування наслідків розірвання договорів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Московського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 квітня 2010 року,

У серпні 2009 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі – Банк) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним і ОСОБА_6 укладено кредитні договори: від 5 лютого 2007 року про надання кредиту в сумі 87 400 швейцарських франків із терміном повернення коштів до 4 лютого 2013 року, від 20 березня 2007 року про надання кредиту в сумі 29 700 доларів США - до 19 березня 2014 року, від 17 жовтня 2007 року про надання кредиту в сумі 450 тис. євро - до 16 жовтня 2014 року. За умовами цих договорів погашення кредитів повинно проводитися згідно з відповідними графіками.

Проте відповідач допустив заборгованість, яка: за договором від 5 лютого 2007 року становить 62 368, 94 швейцарських франків, що еквівалентно 436 610 грн. 52 коп., пеня за цим договором становить 3 498 грн. 26 коп.; за договором від 20 березня 2007 року становить 23 346, 17 доларів США, що еквівалентно 178 тис. грн. 54 коп., пеня за цим договором становить 1 325 грн. 96 коп.; за договором від 17 жовтня 2007 року становить 460 622, 90 євро, що еквівалентно 4 881 993 грн. 80 коп., пеня за цим договором становить 35 987 грн. 05 коп.

У зв'язку з невиконанням належним чином відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами позивач просив стягнути з ОСОБА_6 зазначену заборгованість.

У процесі розгляду справи позивач збільшив свої вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь: заборгованість за договором від 5 лютого 2007 року в розмірі 64 825, 05 швейцарських франків, що еквівалентно 506 064 грн. 07 коп., і пеню в розмірі 18 955 грн. 53 коп.; заборгованість за договором від 20 березня 2007 року в розмірі 24 556, 84 доларів США, що еквівалентно 196 061 грн. 80 коп., і пеню в розмірі 6 993 грн. 30 коп.; заборгованість за договором від 17 жовтня 2007 року в розмірі 484 214, 95 євро, що еквівалентно 5 716 613 грн. 13 коп., і пеню в розмірі 193 832 грн. 16 коп.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, зазначаючи, що кредити за вказаними договорами надавалися йому в іноземній валюті, у той час як доходи він отримує в грошових одиницях України – гривнях.

Вважаючи, що в грудні 2008 року сталася істотна зміна обставин, якими він керувався під час укладення кредитних договорів, а саме зміна курсу гривні до іноземних валют, у зв'язку із чим відбулося знецінення національної валюти, а доходи він отримує саме в національній валюті, ОСОБА_6 просив розірвати зазначені договори, покласти на нього виплату кредитів у гривнях (за курсом національної валюти станом на дату укладення договорів) щомісяця протягом 5 років.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 1 квітня 2010 року, позов Банку задоволено в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково: ухвалено розірвати зазначені кредитні договори, у задоволенні решти вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати судові рішення в частині задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_6 про розірвання кредитних договорів, ухвалити в цій частині нове рішення, в іншій частині - залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про розірвання кредитних договорів у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів, а саме стрімким падінням курсу гривні відносно іноземних валют, що приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував отримуючи кредити, та наявністю всіх чотирьох умов, передбачених ст. 652 ЦК України.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до аналізу змісту ст. 652 ЦК України розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за наявності всіх чотирьох обов’язкових умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості і обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, однією з обов'язкових умов для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин є умова, за якою в момент укладення договору сторони повинні були виходити з того, що така зміна обставин не настане.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Частиною 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" визначено, що валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

За змістом Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496 (z1094-03) і з ареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 року за № 1094/8415, а також додатку № 1 до нього, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема: долару США, євро та швейцарського франку, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірні кредитні договори в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Проте суди наведеного до уваги не взяли, у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не врахували, що в позивача існувала можливість передбачення в момент укладення договорів зміни курсу гривні відносно іноземних валют, ураховуючи динаміку зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти – гривні – і її девальвації, та можливість отримання ним кредитів у національній валюті, а тому одна з обов'язкових умов для розірвання кредитних договорів у зв'язку з істотною зміною обставин відсутня.

Разом із тим судами повно досліджені обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.

В іншій частині судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин судові рішення в частині задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_6 про розірвання кредитних договорів підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги; в іншій частині – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 квітня 2010 року в частині задоволення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_6 про розірвання кредитних договорів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні вимоги ОСОБА_6 про розірвання кредитних договорів відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.