Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.І., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про повернення вкладу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 8 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра"), в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо неповернення йому згідно з умовами договору від 26 серпня

2008 року № 586878 строкового банківського вкладу (депозиту) суми вкладу в розмірі 18 тис. грн. та прострочення повернення нарахованих на зазначену суму відсотків у розмірі 1 413 грн. 03 коп.; стягнути з ВАТ КБ "Надра" на його користь суму вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 18 008 грн. 35 коп., штраф за прострочення виконання (неналежне виконання) грошового зобов’язання в розмірі 45 грн. 86 коп., завдані збитки (упущену вигоду) в розмірі 317 грн. 58 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 17 402 грн.

34 коп., а всього 35 774 грн. 13 коп.

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 8 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

ВАТ КБ "Надра" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2009 року скасувати, а заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від

8 травня 2009 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про застосування до ВАТ КБ "Надра" штрафних санкцій, та відмовити в позові в цій частині.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Судом установлено, що 26 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра" укладено договір № 586878 строкового банківського вкладу (депозиту) "Мій вибір", оформлений в рамках пакету послуг "Базовий"

№ 317588, строком до 26 лютого 2009 року.

24 лютого 2009 року та 4 березня 2009 року ОСОБА_3 письмово звернувся до ВАТ КБ "Надра" з вимогою повернути належну йому суму вкладу в розмірі 18 тис. грн. та нараховані на зазначену суму проценти, однак ні відповіді на своє звернення, ні суми вкладу позивач не отримав, йому лише були виплачені нараховані банком проценти за користування сумою вкладу в розмірі 1 413 грн. 03 коп., що підтверджується чеками про видачу готівки: чек від 26 лютого № 0936 про видачу 200 грн., чек від 27 лютого 2009 року № 0969 про видачу 200 грн., чеки від 2 березня 2009 року № 1071 та № 1070 про видачу 400 грн., чеки від 3 березня 2009 року № 1152 та

№ 1153 про видачу 400 грн., чек від 5 березня 2009 року № 1255 про видачу 213 грн. 03 коп.

Постановою правління Національного банку України (далі – НБУ) від 10 лютого 2009 року № 59 у ВАТ КБ "Надра" з 10 лютого 2009 року призначена тимчасова адміністрація НБУ строком на один рік. Згідно із вказаною постановою з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ КБ "Надра" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 10 лютого 2009 року до 10 серпня 2009 року.

Належним чином встановивши обставини справи в цій частині, суд першої інстанції правильно визнав незаконними дії ВАТ КБ "Надра" щодо неповернення ОСОБА_3 суми вкладу, однак стягнув на користь позивача суму вкладу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Задовольняючи позов в частині стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив із доведеності факту прострочення відповідачем грошового зобов’язання та з умов договору, укладеного між сторонами, і керувався вимогами ст. ст. 526, 617, 623, 625, 1058, 1060 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), згідно з якими зобов’язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та інші штрафні санкції, передбачені чинним законодавством і договором.

Крім того, суд першої інстанції зазначав, що строк повернення вкладу настав після призначення тимчасової адміністрації, посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що висновки суду в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи й вимогам чинного законодавства України, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , ЦК України (435-15) , законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до вимог ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов’язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов’язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов’язань, які виникли під час дії мораторію, – розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами.

Однак вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) в повному обсязі ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом до уваги взято не було, хоча у своїх запереченнях на позов ОСОБА_3 та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ВАТ КБ "Надра" на зазначені вище норми закону звертало увагу суду, посилаючись на них як на підставу для відмови в позові.

Також суди не звернули увагу на доводи ВАТ КБ "Надра" щодо продовження строку мораторію, введеного Постановою правління НБУ від 10 лютого 2009 року № 59, до 10 лютого 2010 року.

З викладеного вбачається, що в порушення вимог ст. 214 ЦПК України суди не дали належної правової оцінки доводам відповідача; чітко не встановили початок та закінчення введення мораторію; не визначили, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які апеляційним судом виправлені не були, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку із чим судові рішення відповідно до вимог ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від

8 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від

10 листопада 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про повернення вкладу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення оскарженню не підлягає.