Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - 22.09.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Райффайзен Банк Аваль" до селянського фермерського господарства (далі – СФГ) "ЮСТ", ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

У березні 2009 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 березня 2008 року між банком та СФГ "ЮСТ" було укладено кредитний договір, за яким господарство одержало в кредит 500 тис. грн. із умовою повернення кредиту до 18 березня 2013 року, яке мало відбуватися згідно з погодженим між сторонами договору графіком, проте СФГ "ЮСТ" свої обов’язки згідно договору належним чином не виконує, порушує графік повернення кредиту й станом на 4 березня 2009 року має прострочену заборгованість, а тому банк має право також достроково одержати від СФГ "ЮСТ" та ОСОБА_4, поручителя СФГ "ЮСТ", всю суму кредиту, а також вимагати сплати ними пені.

Позивач під час розгляду справи уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно 354 977 грн. 36 коп. заборгованості за кредитним договором, у тому числі 89 924 грн. 41 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 24 644 грн. 06 коп. пені за порушення строків повернення кредиту та 408 грн. 89 коп. пені за простроченими процентами.

Рішенням Гребінківського районного суду від 27 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 січня 2010 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 89 924 грн. 41 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 24 644 грн. 06 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 408 грн. 89 коп. пені за простроченими процентами, а також 865 грн. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що кредит СФГ "ЮСТ" банком було надано строком до 18 березня 2013 року, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" не порушує питання про розірвання кредитного договору, вимога позивача про дострокове повернення усієї суми кредиту суперечить умовам кредитного договору, а тому на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягає стягненню з відповідачів як солідарних боржників лише прострочена заборгованість по кредиту, що утворилася станом на 20 листопада 2009 року в розмірі 89 924 грн. 41 коп. та пеня.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, яка з огляду на положення статті 1054 ЦК України застосовується до відносин за кредитним договором, я кщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.1. (розділ 6) кредитного договору від 19 березня 2008 року, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та СФГ "ЮСТ", передбачено, що проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно, основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості, але не пізніше 18 березня 2013 року.

Згідно з пунктом 7.4. зазначеного договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником зобов’язань, передбачених розділом 6 п. 8.2 цього договору.

При цьому з огляду на положення статті 627 ЦК України передбачена частиною другою статті 651 цього Кодексу можливість зміни або розірвання договору, в тому числі й кредитного договору, є правом, а не обов’язком сторони договору.

Таким чином передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини позики, що залишилася, є самостійним і реалізація такого права жодним чином не залежить від пред’явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору.

Судом установлено, що СФГ "ЮСТ" порушило свої обов’язки за кредитним договором – недодержалося г рафіка погашення заборгованості, прострочило повернення чергової частини кредиту й станом на 20 листопада 2009 року має поточну заборгованість по кредиту в розмірі 89 924 грн. 41 коп.

Установивши такі факти, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України не визначився правильно з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не звернув уваги на положення частини другої статті 1050 ЦК України та відповідні положення кредитного договору й помилково дійшов до висновку, що вимога банку про дострокове повернення кредиту без розірвання кредитного договору суперечить такому договору.

Також відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду гідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Судом установлено, що згідно з укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та СФГ "ЮСТ" кредитним договором кредит у розмірі 500 тис. грн. надано господарству для купівлі зернозбирального комбайну.

Однак судом не з’ясовано, чи є кредитний договір від 19 березня 2008 року господарським договором, а спір між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та СФГ "ЮСТ" виник у зв’язку з неналежним виконанням СФГ "ЮСТ" своїх обов’язків за таким договором

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Проте суд, розглядаючи позов, заявлений одночасно до юридичної та фізичної особи, зазначених вимог закону не врахував.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Гребінківського районного суду від 27 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.