Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно – Українська атомна електростанція", треті особи: відділ приватизації Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_7, про визнання права на приватизацію житла за касаційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно – Українська атомна електростанція" на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2010 року,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що спільним рішенням адміністрації та профкому ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Южно – Української АЕС" від 20 вересня 2007 року № 208 ОСОБА_6 та членам її сім’ї у складі 4 – ох осіб надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Ця квартира надана додатково до раніше наданої двокімнатної квартири АДРЕСА_2, яку сім’я приватизувала та отримала 21 листопада 2000 року у власність у рівних частках. Однокімнатна квартира виділена позивачці та членам її сім’ї додатково до раніше виділеної квартири, оскільки остання не відповідала нормам середньої забезпеченості жилої площі по відношенню до кожного жильця. Відповідач відмовляється надати дозвіл на приватизацію спірної однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати за нею право на приватизацію додатково отриманої однокімнатної квартири, визнати незаконною відмову відповідача від визнання її права на приватизацію та зобов’язати його надати згоду на приватизацію.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 грудня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2010 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право на приватизацію додатково отриманої однокімнатної квартири площею 17,75 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Визнано незаконною відмову ОСОБА_6 в приватизації житлового приміщення та зобов’язано ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Южно – Української АЕС" оформити приватизацію додатково отриманої ОСОБА_6 однокімнатної квартири площею 17,75 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Южно – Української АЕС" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та визнаючи за нею право на приватизацію додатково отриманої однокімнатної квартири площею 17,75 кв.м., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при приватизації раніше отриманої квартири позивач та члени її сім’ї не використали право на безоплатну приватизацію житла у повному обсязі.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що 21 листопада 2000 року ОСОБА_6 та члени її сім’ї у складі чотирьох осіб в результаті приватизації отримали у власність у рівних частках двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 52,2 кв.м.

Спільним рішенням адміністрації та профкому ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі "Южно – Української АЕС" від 20 вересня 2007 року № 208 ОСОБА_6 на той же склад сім’ї додатково було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 36,8 кв.м., оскільки надана раніше квартира не відповідає нормам середньої забезпеченості жилої площі, передбаченої законодавством України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім’ю.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім’я наймача безоплатно, то згідно частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", наймачу та членам його сім’ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Однак, частинами четвертою та п’ятою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожному громадянину України надано право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Вирішуючи спір судом не звернуто уваги на те, що позивачами вже один раз використано своє право на безоплатну приватизацію, а житлові чеки, отримані ними внаслідок приватизації першої квартири, можуть бути використані для придбання частки майна державних підприємств або земельного фонду, як зазначено у частині другій статті 4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

В рішенні суду першої інстанції необхідно наводити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, із зазначенням норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.

Отже, судом першої інстанції не досліджено всі обставини справи і не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно – Українська атомна електростанція" задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.