Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа – ОСОБА_11, про стягнення пені та відшкодування збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та касаційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2010 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_9 в філії Менського відділення № 3061 ВАТ "Державний ощадний банк України" у 2000 році відкрила поточний рахунок за № НОМЕР_2, ОСОБА_10 відкрив у 2004 році поточний рахунок за № НОМЕР_3, а у 2007 року – поточний рахунок № НОМЕР_1, на яких обліковувалися їх особисті грошові кошти від здійснення підприємницької діяльності. Крім того, в філії Менського відділення № 3061 ВАТ "Державний ощадний банк України" ОСОБА_8 відкрив на своє ім’я у 2004 році картковий рахунок за № НОМЕР_4 для пластикової платіжної картки, а в 2007 році – поточний рахунок за № НОМЕР_5. З березня 2003 року керівництво Менським відділенням ВАТ "Державний ощадний банк України" здійснювала ОСОБА_11, яка перебувала у дружніх стосунках з ОСОБА_8 Перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ "Державний ощадний банк України" та виконуючи обов’язки керівника філії банку ОСОБА_11 скоїла злочин в сфері службової діяльності, що підтверджується вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 лютого 2009 року. Унаслідок своїх злочинних дій ОСОБА_11 заподіяла позивачам значної матеріальної шкоди. Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2009 року, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої посадовою особою банку в результаті скоєння злочину. Пунктом 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки зобов’язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк порушник зобов’язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку,цей банк зобов’язаний переказати відповідну суму коштів з рахунка платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожен день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором (пункт 32.3.1 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Крім того, статтями 1166, 1172 ЦК України передбачено, що майнова шкода та збитки, спричинені порушенням права особи, відшкодовуються у повному обсязі. До збитків, відповідно частини другої статті 22 ЦК України, відносяться втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Між позивачами та адвокатом ОСОБА_12 були укладені договори про надання правової допомоги з підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів у цивільній справі за позовом до ВАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення шкоди, заподіяної посадовими особами банку під час виконання трудових (службових) обов’язків. За цими договорами позивачами сплачено: ОСОБА_8 – 14 877 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 66 коп., ОСОБА_9 – 33 547 (тридцять три тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 04 коп., ОСОБА_10 – 4 131 (чотири тисячі сто сорок одна) грн. 60 коп. Ураховуючи викладене, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 просили задовольнити їх позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь: ОСОБА_8, - 179 690 (сто сімдесят дев’ять тисяч шістсот дев’яносто) грн. 42 коп. у рахунок стягнення пені та 14 877 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 66 коп. у рахунок відшкодування збитків; на користь ОСОБА_9 – 520 606 (п’ятсот двадцять тисяч шістсот шість) грн. 51 коп. у рахунок стягнення пені та 33 547 (тридцять три тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 04 коп. у рахунок відшкодування збитків; на користь ОСОБА_10 – 66 505 (шістдесят шість тисяч п’ятсот п’ять) грн. у рахунок стягнення пені та 4 131 (чотири тисячі сто тридцять одна) грн. 60 коп. у рахунок відшкодування збитків.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_8 38 433 (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять три) грн. 96 коп. у рахунок стягнення пені та 12 348 (дванадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 46 коп. у рахунок оплати витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_9 86 633 (вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять три) грн. 17 коп. у рахунок стягнення пені та 27 844 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 04 коп. у рахунок оплати витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_10 10 329 (десять тисяч триста двадцять дев’ять) грн. у рахунок стягнення пені та 3 429 (три тисячі чотириста двадцять дев’ять) грн. 23 коп. у рахунок оплати витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_8 42 (сорок дві) грн. 52 коп. у рахунок оплати судових витрат. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_9 32 (тридцять дві) грн. 57 коп. у рахунок оплати судових витрат. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_10 30 (тридцять) грн. 58 коп. у рахунок оплати судових витрат. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь держави 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. у рахунок оплати судового збору.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2010 року рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року змінено. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_8 130 973 (сто тридцять тисяч дев’ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. у рахунок стягнення пені та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_9 393 982 (триста дев’яносто три тисячі дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. у рахунок стягнення пені та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_10 50 558 (п’ятдесят тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 50 коп. у рахунок стягнення пені та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року в частині стягнення з ВАТ "Державний ощадний банк України" витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_8 у розмірі 14 877 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 66 коп., на користь ОСОБА_9 у розмірі 33 547 (тридцять три тисячі п’ятсот сорок сім) грн. 04 коп., та на користь ОСОБА_10 у розмірі 4 131 (чотири тисячі сто тридцять одна) грн. 60 коп. - скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 120 (сто двадцять) грн. кожному у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, сплачених ними при подачі апеляційних скарг.

У касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Чернігівської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а провадження у справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи з ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пеню, яка стягується у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, у повному обсязі та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір пені, наданий позивачами, відповідачем не заперечувався, а також останнім не надано свого розрахунку суми. Вимоги позивачів про стягнення витрат на правову допомогу не є матеріальними збитками, а повинні були вирішуватись під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Установлено, що в філії Менського відділення № 3061 ВАТ "Державний ощадний банк України" приватний підприємець ОСОБА_9 у 2000 році відкрила поточний рахунок за № НОМЕР_2, приватний підприємець ОСОБА_10 відкрив у 2004 році поточний рахунок за № НОМЕР_3, а у 2007 року – поточний рахунок № НОМЕР_1, на яких обліковувалися їх особисті грошові кошти від здійснення підприємницької діяльності. Крім того, в філії Менського відділення № 3061 ВАТ "Державний ощадний банк України" приватний підприємець ОСОБА_8 відкрив на своє ім’я у 2004 році картковий рахунок за № НОМЕР_4 для пластикової платіжної картки, а в 2007 році – поточний рахунок за № НОМЕР_5.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 4 лютого 2009 року встановлено факт завдання позивачам збитків ОСОБА_11, тобто особою, яка вчинила злочин, що тягне за собою право позивачів на відшкодування збитків.

Зобов’язання відшкодувати завдані збитки регулюється нормами Глави 82 ЦК України (435-15) .

Відповідальність, встановлена цими нормами є деліктною.

Зобов’язання повернути переказ, здійснений помилково, регулюється статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Зобов’язання, що виникають з відносин по переказу коштів, є договірними, а тому відповідальність в даному випадку може виникнути лише в зв’язку з невиконанням зобов’язання.

Судом на зазначене уваги не звернуто.

Крім того, статтею 205 ЦПК України визначено підстави закриття провадження у справі.

Зазначений перелік підстав є вичерпним.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення витрат на правову допомогу судом, у порушення норм процесуального права, не звернуто уваги, що підстави для закриття провадження у справі в цій частині відсутні, а вказане питання підлягає розгляду по суті заявлених вимог.

Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено характер спірних правовідносин, не повно з’ясовані обставини у справі, не досліджені всі докази, а також не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 березня 2010 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.