Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна особистою власністю,

У березні 2007 року ОСОБА_3, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 1991 року до 2007 року перебувала у шлюбі з відповідачем; від шлюбу мають доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу ними було придбано рухоме й нерухоме майно.

Уточнивши позовні вимоги та відмовившись від позову в частині рухомого майна, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини на 2/3 його частини, а саме: квартиру № 1 у будинку № АДРЕСА_1 та станцію технічного обслуговування, що складається з двох боксів - № 1 та № 3, і виділити це майно в натурі, залишивши відповідачу квартиру № 2 у будинку № АДРЕСА_1 та станцію технічного обслуговування, що складається з боксу № 2.

ОСОБА_4 заявив зустрічний позов про визнання 7/20 частин жилого будинку № АДРЕСА_1 особистою власністю, посилаючись на те, що придбав цю квартиру на особисті кошти, виручені від продажу будинку його батьків.

рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 березня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя. Визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 право власності по 11/40 частин жилого будинку АДРЕСА_1 за кожним. У решті позову ОСОБА_3 та в зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1 700 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1 649 грн. судового збору.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд, задовольняючи частково позов ОСОБА_3, виходив із того, що відповідно до вимог ст. ст. 60-71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_4, суд посилався на недоведеність придбання ним 7/20 частин будинку АДРЕСА_1 за власні кошти.

Такий висновок суд є законним і обґрунтованим.

Однак під час вирішення питання про стягнення з ОСОБА_3 судового збору на користь держави суд не врахував, що ОСОБА_3 сплатила, подаючи позов, 51 грн. судового збору.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення районного суду без змін.

Ураховуючи те, що судами стягнено з ОСОБА_3 1 700 грн. судового збору без урахування сплачених нею 51 грн., судові рішення в цій частині підлягають зміні з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 1 649 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 березня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь держави 1 700 грн. судового збору змінити, зменшивши суму судового збору судового збору до 1 649 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев‘ять) грн.

У решті – рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.