Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібзавод №1", відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Бориславського міського суду від 7 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 червня 2008 року біля 10 години ОСОБА_7, керуючи автомобілем "ГАЗ 3307 – СПГ", який належить відкритому акціонерному товариству "Львівський хлібзавод № 1" (далі - ВАТ "Львівський хлібзавод № 1"), з яким ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах, на вул. Тернавка в м. Бориславі Львівської області не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожню обстановку при виникненні перешкоди, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль "Форд Ескорт", що належить ОСОБА_6, технічно пошкодивши його автомобіль. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 15 634 грн., що перевищує ринкову вартість автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка складала 9 024 грн. За порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_7 Бориславським міським судом притягнутий до адміністративної відповідальності. Оскільки автомобіль відповідача застрахований відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі – ВАТ "Страхова компанія "Універсальна"), ОСОБА_6 вважає, що відповідачі солідарно повинні відшкодувати йому матеріальну шкоду в сумі 9 024 грн. та 400 грн. на оплату послуг експерта за проведення експертизи.

Рішенням Бориславського міського суду від 7 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" на користь ОСОБА_6 8 514 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу, 90 грн. 25 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ВАТ "Львівський хлібзавод № 1" на користь ОСОБА_6 510 грн. матеріальної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 не згідний з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Встановити вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди неможливо, оскільки автомобіль ним відновлений та він продовжує ним користуватися. Пошкодженням автомобіля позивачу завдано матеріальну шкоду на суму 9 024 грн., яку в розмірі франшизи, що складає 510 грн., має відшкодувати ВАТ "Львівський хлібзавод № 1", а решту суми збитку – ВАТ "Страхова компанія "Універсальна".

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 30.1 Закону України від 1 липня 2004 року "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (зі змінами та доповненнями) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст. 30.2 цього Закону (1961-15) , якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ (ст. 30.3 Закону (1961-15) ).

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували та безпідставно посилалися на те, що в становити вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди неможливо, хоча встановлення цих обставин в зазначеній справі не є необхідним, оскільки до суду заявлені вимоги про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди без визнання автомобіля фізично знищеним.

Судам належало з’ясувати розмір дійсних матеріальних збитків завданих позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, з урахуванням фізичного зносу автомобіля та необхідністю проведення заміни нових деталей і запасних частин для його відновлення, що судами не було з’ясовано, а помилково визначено шкоду у розмірі ринкової вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 Розділу 13 "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду від 7 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.