Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Чернівцях ради до ОСОБА_6, треті особи: Чернівецька міська рада, ОСОБА_7, про знесення самочинно побудованих гаража та огорожі, за касаційною скаргою Шевченківської районної у м. Чернівцях ради на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2008 року,

У лютому 2008 року виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Чернівцях ради (далі – Виконавчий комітет) звернувся до суду з названим позовом.

Позивач зазначав, що ОСОБА_6 за відсутності проектно-кошторисної документації, погодженої з відповідними службами, без його дозволу та без дозволу інспекції державного архітектурного контролю в Чернівецькій області самовільно побудувала цегляний гараж на земельній ділянці, яка не була відведена для цього в установленому законом порядку, на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, а також самовільно звела цегляну огорожу з боку вулиць Фрунзе та О. Гузар у м. Чернівцях без ескізного проекту, погодженого з головним архітектором міста.

Оскільки ОСОБА_6 його рішення про знесення самочинно збудованих об’єктів не виконує, Виконавчий комітет просив суд зобов’язати ОСОБА_6 знести за її рахунок самовільно побудований гараж і цегляну огорожу на подвір’ї АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 липня 2008 року позов задоволено: ОСОБА_6 зобов’язано знести за власний рахунок самочинно побудований гараж і цегляну огорожу на подвір’ї будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі Шевченківська районна у м. Чернівцях рада просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_6 самочинно на земельній ділянці, не відведеній у встановленому законом порядку, збудувала гараж і цегляну огорожу.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що Виконавчий комітет не є належним позивачем за цим позовом і що позовних вимог із підстав, передбачених ч. 7 ст. 376 ЦК України, заявлено не було.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до вимог чч. 1 і 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Під час вирішення справи місцевим судом установлено, що ОСОБА_6 є власником квартир АДРЕСА_1 та прибудинкової земельної ділянки площею 0,0368 га, де співвласнику будинку, ОСОБА_7, належить земельна ділянка площею 0,0351 га. На подвір’ї цього будинку ОСОБА_6 побудовала гараж, який був узаконений рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Чернівців від 28 листопада 2001 року.

У 2007 році відповідачка цей гараж знесла й на його місці з частковим розташуванням на земельній ділянці, яка належить Чернівецькій міській раді, самочинно побудувала новий двоповерховий цегляний гараж більших розмірів за відсутності проектно-кошторисної документації, погодженої з відповідними державними органами, та без відповідного дозволу.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України встановлено, що в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно з п. 1.12 рішення Чернівецької міської ради від 30 червня 2006 року № 48 "Про визначення обсягів і меж повноважень, які здійснюють районні у місті ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів міста" саме виконавчим комітетам районних у місті рад делеговано повноваження, зокрема: добудови, надбудови, перепланування, реконструкцію квартир (будинків), допоміжних і нежилих приміщень державного, комунального, відомчого та приватного житлового фонду, належних до них господарських будівель і споруд, будівництво капітальних і встановлення тимчасових гаражів в приватному секторі (будинковолодінні) та прийняття їх в експлуатацію. Здійснення заходів щодо попередження та ліквідації наслідків самовільного будівництва.

Пунктом 1.23 цього ж рішення надано повноваження районним у місті радам та їхнім виконавчим органам на звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, а також повноваження рад, їх виконкомів та посадових осіб.

Таким чином, місцевий суд, установивши, що спірний гараж ОСОБА_6 побудувала самочинно, частково на земельній ділянці, яка належить Чернівецькій міській раді, що Шевченківській районній у м. Чернівцях раді та її виконавчому комітету делеговані повноваження щодо вирішення питань, пов’язаних із ліквідацією наслідків самочинного будівництва в м. Чернівцях, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову з підстав, передбачених ст. 376 ЦК України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в позові .

За таких обставин місцевий суд, повно та всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Шевченківської районної ради у м. Чернівцях задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2008 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 липня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.