Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор‘євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Мазурка В.А.,

Данчука В.Г., Прокопчука Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

У лютому 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 25 липня 2006 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Айова" (далі – ТОВ "Айова") укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7982 га, яка знаходиться на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області, строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від проіндексованої вартості земельної ділянки. Указом Президента України від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) підвищено розмір орендної плати за договорами оренди земельних ділянок до 3%, однак відповідач відмовляється переглянути орендну плату та збільшити її розмір відповідно до цього Указу Президента України. Посилаючись на викладене, просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 25 липня 2006 року.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 вересня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Айова" від 25 липня 2009 року.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 вересня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Айова" ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,7982 га, яка знаходиться на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

25 липня 2006 року між сторонами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від проіндексованої вартості земельної ділянки (п. 9). Розмір орендної плати за договором переглядається 1 раз на рік за певних обставин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що орендарем порушуються умови договору стосовно розміру орендної плати й відповідачем земельна ділянка не обробляються, що призвело до її забур’янення та є підставою для розірвання зазначеного договору.

В обґрунтування такого висновку суди посилались на Указ Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше 3% від вартості земельної ділянки.

Однак з таким висновком погодитись не можна.

Так, п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року (92/2002) (у редакції Указу № 725 (725/2008) від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)") "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Ухвалюючи рішення, суди не врахували, що виходячи з аналізу ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та п. 1 Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2002 року (92/2002) (у редакції Указу № 725 (725/2008) від 19 серпня 2008 року) останній має рекомендаційний характер і може бути підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення, або для його розірвання згідно з нормою ст. 652 ЦК України – у зв’язку з істотною зміною обставин чи відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Висновки судів про те, що підставою для розірвання договору є порушення ТОВ "Айова" пп. 15-17 договорів щодо використання земельної ділянки не за призначенням, що призвело до її забур’янення, не ґрунтуються на доказах – не встановлено яка саме земельна ділянка не оброблялася, чи належать ця земельна ділянка позивачу, чи є ці порушення істотними, наслідком яких є розірвання договору оренди.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 9 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.