Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" (далі – СТОВ "Південне") на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 4 грудня 2006 року між ними та СТОВ "Південне" було укладено договір оренди належних їм на праві власності земельних ділянок, що знаходяться в адміністративних межах Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, строком на 5 років.

Посилаючись на те, що СТОВ "Південне" не виконує взятих на себе зобов’язань своєчасно сплачувати орендну плати та має заборгованість з її виплати, позивачі просили розірвати зазначений договір оренди земельних ділянок.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі СТОВ "Південне" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ст. 2 розд. ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв'язку з цим касаційна скарга СТОВ "Південне" підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) із змінами і доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга СТОВ "Південне" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що СТОВ "Південне" не виконує своїх зобов'язань, які передбачені договором своєчасно сплачувати орендну плату, оскільки має заборгованість перед позивачами, та безпідставно не нарахував її за 2007 рік, а форс-мажорні обставини, на які посилається СТОВ "Південне", не є підставою для звільнення його від відповідальності за взяті на себе зобов’язання.

Установлено, що 4 грудня 2006 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, згідно з яким позивачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 – передали, а відповідач – СТОВ "Південне" – прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата сплачується відповідачем у розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки та здійснюється в натуральній і відробітковій формі за погодженням із позивачами.

Згідно з п. 11 договору розрахунки здійснюються протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року. У розмір орендної плати податок на землю не входить.

Відповідно до п. 31 договору своєчасне внесення орендної плати є обов’язком орендаря.

Згідно з п. 38 договору його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

Відповідно до довідок СТОВ "Південне" від 2 червня 2008 року його заборгованість перед ОСОБА_13 з орендної плати становить 9 грн. 25 коп.; ОСОБА_24 – 1 015 грн. 02 коп.; ОСОБА_25 –438 грн. 76 коп.; ОСОБА_26 959 грн. 75 коп. Орендну плату за 2007 рік СТОВ "Південне" не нараховувало у зв’язку із загибеллю урожаю внаслідок несприятливих погодних умов у цьому році, які за висновком Торгово-промислової палати України від 10 липня 2007 року належать до форс-мажорних обставин.

Установивши факт наявності заборгованості СТОВ "Південне" перед ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 з орендної плати та не взявши до уваги висновок Торгово-промислової палати України щодо наявності форс-мажорних обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову.

При цьому суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не звернув уваги на те, що заборгованість з орендної плати у СТОВ "Південне" є перед ОСОБА_13, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, та не вирішив питання, чи була заборгованість перед іншими позивачами.

Крім того, суд не взяв до уваги, що відповідно до п. 42 договору сторона, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

За загальним правилом обов’язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не врахувавши, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України розірвання договору є видом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що знищення уражаю внаслідок несприятливих погодних умов, установлене висновком Торгово-промислової палати України від 10 липня 2007 року, не може бути взято до уваги під час вирішення цього позову.

Разом з тим суд не дав ніякої оцінки доводам СТОВ "Південне" про те, що в силу форс-мажорних обставин воно намагалося виконати умови договору щодо орендної плати в грошовій формі.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги СТОВ "Південне", зокрема, про виплату орендної плати в грошовій формі.

З огляду на викладене визнати ухвалені у справі судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне" задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.