Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства "Оберіг" (далі – СФГ "Оберіг") про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою СФГ "Оберіг" на заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 червня 2003 року між нею та СФГ "Оберіг" укладено договір оренди земельної ділянки площею 3, 40 га строком на 10 років. Орендна плата встановлювалася в розмірі 606 грн. на рік. Указувала, що відповідач зобов’язання за договором не виконує, розрахунок проводить із запізненням, індексацію орендної плати не проводить, розраховується цукром і зерном за цінами, які перевищують ринкові ціни. Просила розірвати договір оренди з СФГ "Оберіг" від 20 червня 2003 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2010 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі СФГ "Оберіг" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3.40 га, що розташована на території Юріївської сільської ради Козятинського району Вінницької області (а.с. 8).

20 червня 2003 року між позивачкою та СФГ "Оберіг" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Орендна плата передбачена в розмірі 1.5 % від вартості земельної ділянки, а саме 606 грн. (а.с. 6-7).

У рахунок орендної плати за 2008 рік позивачка отримала зерно на суму 611 грн. 44 коп. (а.с.19, 20).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що орендарем порушуються умови договору стосовно розміру орендної плати, що є підставою для розірвання зазначеного договору.

В обґрунтування такого висновку суди посилалися на Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше 3% від вартості земельної ділянки.

Однак з таким висновком не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішенням суду не відповідає.

Так, п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року (92/2002) (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725"Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) ) "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Однак судами не з’ясовано, чи мали місце порушення умов договору з боку СФГ "Оберіг", які саме та чи є вони істотними порушеннями, наслідком яких є розірвання договору оренди.

Ураховуючи умови п. 2.2.2. договору оренди сторін та виходячи з аналізу ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 (92/2002) (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 (725/2008) ), на який посилався суд, під час ухвалення рішення останній має рекомендаційний характер і не може бути обов’язковою підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення або для його розірвання відповідно до норм ст. 652 ЦК України – у зв’язку з істотною зміною обставин.

У той же час позивачкою заявлені вимоги не з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, а згідно з нормою ст. 651 ЦК України.

Таким чином, ураховуючи те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального й процесуального права, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства "Оберіг" задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.