Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, Козятинського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України (далі – РВ УМВС України) у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, за касаційними скаргами ОСОБА_3, Державного казначейства України, прокуратури Вінницької області на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 грудня 2001 року відносно неї було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 143 Кримінального кодексу УРСР. Постановою слідчого слідчого відділення Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 1 жовтня 2008 року кримінальну справу, порушену відносно неї, закрито за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 Кримінального кодексу УРСР.

Під слідством та судом вона перебувала 6 років і 9 місяців, унаслідок чого їй завдано значної моральної шкоди, на відшкодування якої вона просила стягнути за рахунок Державного бюджету України 482 112 грн.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто на її користь за рахунок Державного бюджету України 7 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції змінено: збільшено суму відшкодування моральної шкоди до 45 тис. грн.

У касаційних скаргах Державне казначейство України, прокуратура Вінницької області просять скасувати судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_3 у поданій до суду касаційній скарзі просить змінити ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 1176 цього Кодексу).

Судом установлено, що 29 грудня 2001 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 143 Кримінального кодексу УРСР. 12 лютого 2002 року застосовано запобіжний захід – підписку про невиїзд. 19 лютого 2002 року та 11 березня 2002 року їй було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 Кримінального кодексу УРСР. 6 березня 2002 року в її будинку проведено обшук та накладено арешт на майно. 18 квітня 2002 року справа передана прокурором до суду, який розглядав справу протягом 2002-2006 років, а потім повернув до прокуратури для проведення додаткового розслідування. Постановою в.о. Козятинського міжрайонного прокурора від 18 серпня 2008 року постанови слідчого від 12 лютого 2002 року, 19 лютого 2002 року та 11 березня 2002 року скасовані як незаконні. Постановою слідчого СВ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 1 жовтня 2008 року провадження в кримінальній справі закрито за відсутністю в діях позивачки складу злочину.

Загальний час знаходження ОСОБА_3 під слідством і судом складає 6 років і 9 місяців.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (зі змінами) (далі – Закон) розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз’яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд необґрунтовано вважав, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати на час прийняття постанови про закриття кримінальної справи, а не розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи, доказів такого розміру не дослідив.

За таких обставин постановлену судом апеляційної інстанції ухвалу не можна визнати законною й обґрунтованою, тому вона як постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_3, Державного казначейства України, прокуратури Вінницької області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.