Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Шахтобудмонтажне управління №1" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Шахтобудмонтажне управління №1" (далі – ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1") про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 4 лютого 2008 року до 16 грудня 2008 року, працюючи гірничим монтажником. Наказом від 16 грудня 2008 року № 201к його було звільнено з роботи на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, однак остаточного розрахунку проведено не було.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив стягнути з ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1" заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, вихідну допомогу та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2009 року стягнуто з ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1" на користь ОСОБА_3 8 539 грн. 07 коп. заборгованості із заробітної плати, 21 942 грн. 48 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2009 року зазначене судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено та ухвалене нове рішення, яким стягнуто з ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1" на користь ОСОБА_3 8 539 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що розмір середнього заробітку підлягає зменшенню до суми заробітної плати, враховуючи принцип пропорційності сум компенсації заборгованій заробітній платі .

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах 4 лютого 2008 року до 16 грудня 2008 року, працюючи гірничим монтажником. Наказом від 16 грудня 2008 року № 201к його було звільнено з роботи на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Згідно з довідкою ВАТ "Шахтобудмонтажне управління №1" заборгованість із заробітної плати перед позивачем станом на 28 травня 2009 року складає 8 539 грн. 07 коп.

Відповідно до роз’яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, апеляційний суд помилково зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, пославшись на ч. 2 п. 20 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, оскільки зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку можливо лише у разі виникнення спору про розмір належних до виплати сум, а в даному випадку такого спору між позивачем та відповідачем не було.

Оскільки апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2009 року скасувати.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 травня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.