Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 3 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з доповненим та уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що в жовтні 2008 року видала ОСОБА_7 довіреність на право володіння, користування та розпорядження від її імені належним їй на праві власності бортовим причіпом. В червні 2009 року вона скасувала довіреність, про що ОСОБА_7 було повідомлено у встановленому законом порядку, однак, незважаючи на це, ОСОБА_7 7 серпня 2009 року уклав договір купівлі-продажу, за яким продав причіп своїй дружині ОСОБА_8 Посилаючись на незаконність дій ОСОБА_7, позивачка просила визнати укладений ним від її імені договір купівлі-продажу причіпа недійсним, витребувати в ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належний їй причіп та стягнути з ОСОБА_7 на її користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 3 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу причіпа, укладений 7 серпня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Витребувано причіп з володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про визнання договору недійсним, витребування причіпа з володіння відповідачів та відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач ОСОБА_7 уклав оспорюванний позивачкою договір у результаті зловмисної домовленості зі своєю дружиною, чим завдав позивачці моральної шкоди.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог.

Згідно з матеріалами справи позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила визнати укладений відповідачами договір купівлі-продажу причіпу недійсним як такий, що суперечить закону, зазначаючи, що ОСОБА_7 як її представник уклав його після скасування нею виданої йому раніше довіреності на право розпорядження причіпом, і що вона таких його дій не схвалила.

Суд нам зазначене уваги не звернув та самовільно змінив правову підставу заявленого позову.

Крім того, судом не враховано, що необхідною ознакою правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною є те, що представник діє в межах наданих йому повноважень. Якщо ж оспорюваний правочин представник вчинив після закінчення наданих йому довірителем повноважень, то підстави для визнання його недійсним відповідно до ст. 232 ЦК України відсутні, навіть якщо вихід за межі повноважень було обумовлено зловмисною домовленістю представника однієї сторони з другою стороною.

Відповідно до змісту ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень або взагалі без таких, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Якщо ж схвалення не відбулося, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і за його позовом визнається судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 239 ЦК України.

Встановивши, що ОСОБА_7 укладено договір після скасування позивачкою виданої раніше на його ім’я довіреності, про що йому було відомо, суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення, застосувавши закон, який спірних правовідносин не регулює. Крім того, суд застосував речово-правовий спосіб захисту, передбачений ст. 387 ЦК України, до зобов’язальних відносин, які виникли між сторонами на підставі укладеного договору.

За таких обставин рішення в зазначеній частині слід змінити, вказаний договір слід визнати недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 239 ЦК України, та застосувати наслідок визнання договору недійним у вигляді зобов’язання відповідачів повернути одержаний за договором причіп.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивачки з відповідача ОСОБА_7 грошової суми на відшкодування моральної шкоди суд виходив із того, що така шкода завдана їй незаконними діями відповідача. При цьому суд керувався положеннями ст. 216 ЦК України.

Однак, судом не враховано, що моральна шкода відшкодовується у випадках, передбачених законом або договором, а норми закону, які стали підставою для визнання договору недійсним, так само як і положення самого договору права позивача на відшкодування моральної шкоди не передбачають. Стаття 232 ЦК України, яка надає таке право, як вже зазначалося вище, спірних відносин не регулює.

Таким чином, в цій частині рішення ухвалено через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

рішення Шепетівського міськрайонного суду від 3 грудня 2009 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, а також ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2010 року про залишення цієї частини рішення суду першої інстанції без змін змінити. Визнати договір від 7 серпня 2009 року, за яким ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_8 купила бортовий причіп, недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 239 ЦК України, та зобов’язати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернути причіп ОСОБА_6.

рішення Шепетівського міськрайонного суду від 3 грудня 2009 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2010 року про залишення цієї частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати.

У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.