Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Користовецької сільської ради, Волочиської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання видати сертифікат за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2009 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Користовецької сільської ради, Волочиської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання видати сертифікат.

Зазначав, що впродовж тривалого часу він працював у колгоспі "Нива" села Користова Волочиського району Хмельницької області та був членом колгоспу, який у подальшому було реорганізовано у КСП, а потім – СВК "Нива".

При отриманні 11 вересня 1995 року КСП "Нива" Державного акта на право колективної власності на землю, його помилково не внесли в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просив позов задовольнити та визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 2,46 га та зобов’язати відповідачів видати йому відповідний сертифікат.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року позов задоволено: зобов’язано Волочиську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_6 сертифікат про право на земельну частку (пай) у розмірі 2, 46 га, а Коростовецьку сільську раду виділити земельну ділянку зазначеного розміру із земель резервного фонду.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2009 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Суд узагалі належним чином не з’ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач на момент паювання землі був членом господарства, однак помилково не був включений до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження його членства у колективному сільськогосподарському підприємстві.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі-Указ) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (далі – Закон) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов’язки колишнього підприємства.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України суди взагалі не з’ясували характер відносин ОСОБА_6 і КСП "Нива", на частку землі якого він претендує, не встановили факт його членства в КСП станом на момент передачі державного акта про право колективної власності на землю.

Вирішуючи питання про права та обов’язки даного КСП, суди взагалі не залучили його до участі у справі, не з’ясували, коли було отримано ним державний акт про право колективної власності на землю, в матеріалах справи він взагалі відсутній.

Не перевірено судом і дотримання позивачем вимог ст. ст. 71, 80 ЦК УРСР.

З огляду на те, що судові рішення ухвалені з порушенням зазначених норм матеріального та процесуального права, вони не можуть бути визнані законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.