Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Феодосійського гарнізону ВМС України в інтересах Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України до ОСОБА_6 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою заступника військового прокурора Військо-Морських Сил України на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 5 листопада 2008 року,

У серпні 2007 року заступник прокурора Феодосійського гарнізону ВМС України звернувся до суду в інтересах Міністерства оборони України і Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки льотного складу Повітряних Сил Збройних Сил України (далі – Центр) з названим позовом.

Прокурор зазначав, що на території військового містечка, закріпленого за Центром на праві оперативного управління, дислокованого в м. Судаку АДРЕСА_1, ОСОБА_6 незаконно проведено забудову земельної ділянки площею 250 кв. м.

Оскільки цими діями відповідача порушуються законні права Центру, прокурор просив суд зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди в здійсненні Центром права користування вказаною земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованої будівлі за рахунок відповідача.

Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2008 року позов задоволено: повернуто земельну ділянку площею 0,025 га АДРЕСА_1, що була самовільно зайнята ОСОБА_6, Центру із приведенням її в придатний для використання стан шляхом знесення побудованого вагончику розміром 3х9 м і тимчасового господарчого блоку розміром 3х4 м; витрати, пов’язані з поверненням самовільно зайнятої земельної ділянки й приведенням її в придатний для використання стан, покладено на ОСОБА_6

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 5 листопада 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що спірна земельна ділянка зайнята ОСОБА_6 самовільно, без належних правових підстав, на ній знаходяться будівлі, які перешкоджають Центру використовувати ділянку за призначенням.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що Центр не є землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не має право ставити питання про усунення перешкод у її користуванні.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до вимог чч. 1 і 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Під час вирішення справи місцевим судом установлено, що в 1986 році виконавчим комітетом Судацької районної ради депутатів трудящих за Судацьким військовим санаторієм в безстрокове і безоплатне користування була закріплена земельна ділянка площею 27,0 га в смт. Судак Автономної Республіки Крим.

Рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради народних депутатів Автономної Республіки Крим № 45 від 14 лютого 1997 року земельна ділянка площею 10,19 га була вилучена у Судацького військового санаторія та передана до складу земель Судацької міської ради.

ОСОБА_6 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,025 га, яка входить до складу земель Центру, встановивши на ній побутовий вагончик і тимчасовий господарський блок із цегли з шиферним дахом.

18 жовтня 2005 року ОСОБА_6 було направлено припис про усунення порушень земельного законодавства в строк до 18 листопада 2005 року, а постановою начальника управління земельних ресурсів від 21 жовтня 2005 року за вказане правопорушення його було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу. 8 грудня 2005 року ОСОБА_6 повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за таке ж правопорушення.

Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства від 24 жовтня 2007 року встановлено, що ОСОБА_6 продовжує використовувати самовільно зайняту земельну ділянку, яка належить Центру.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з вимогами п. 7 Перехідних положень ЗК України (2768-14) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Місцевий суд, установивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, те, що земельна ділянка площею 27,0 га в м. Судаку Автономної Республіки Крим була виділена Центру в установленому законом порядку в 1986 році в безстрокове користування, з якої в подальшому 10,19 га було вилучено для потреб міста, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час за Центром зберігалося право користування виділеною земельною ділянкою.

Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України встановлені місцевим судом факти не спростував та, ґрунтуючись на тих самих доказах, неповністю визначився з характером спірних правовідносин і дійшов помилкового висновку про відсутність у Центру права користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин місцевий суд, повно й всебічно встановивши обставини справи й визначивши зумовлені ними правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Військо-Морських Сил України задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 5 листопада 2008 року скасувати, а рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.