Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області про стягнення недоплати з одноразової допомоги та щомісячних страхових платежів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2009 року,

У травні 29005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 25 липня 2003 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області (далі – ВВД ФСС) призначило йому щомісячні страхові виплати у зв’язку із втратою працездатності внаслідок виробничої травми в розмірі 54 грн. 17 коп. і сплатило одноразову допомогу в сумі 2708 грн. 33 коп., безпідставно зменшивши її розмір на 50 %. У квітні 2004 року ВВД ФСС повідомило, що на підставі нової довідки з місця роботи проведено перерахунок щомісячних страхових виплат, виходячи із середньої заробітної плати по підприємству, в якому він працював, в сумі 386 грн. 98 коп.

Однак згідно довідки Зуївської ТЕС, структурної одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Східенерго", середня заробітна плата начальника ТЕС за 2003 рік становила 1882 грн. 82 коп.

Оскільки ВВД ФСС для визначення розміру належних йому страхових виплат безпідставно взяло за основу середню заробітну плату працівника по підприємству, а не середню заробітну плату працівника за його професією, ОСОБА_6 просив суд зобов’язати ВВД ФСС здійснити перерахунок належних йому щомісячних страхових виплат і одноразової допомоги.

У подальшому ОСОБА_6 доповнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь недоплату зі щомісячних страхових виплат і одноразової допомоги в сумі 30198 грн. 39 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово.

8 грудня 2008 року ОСОБА_6 подав до суду доповнення та уточнення свого позову.

Зазначав, що при зверненні до ВВД ФСС у 2002 році йому було відмовлено в прийнятті складеного в 1979 році акту за формою Н-1, і страхові виплати призначено лише в листопаді 2003 року після встановлення в судовому порядку факту нещасного випадку на виробництві.

Крім того, під час розгляду справи в суді витребувана довідка про його середній заробіток за період 1977-1979 років, згідно якої його середня заробітна плата за останні шість місяців до ушкодження здоров’я станом на вересень 1979 року становила 217 руб. 83 коп.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_6 просив суд зобов’язати ВВД ФСС призначити й виплатити йому страхові платежі з липня 2002 року до липня 2003 року в сумі 1365 грн. 12 коп., а також зобов’язати відповідача здійснити доплату одноразової допомоги в сумі 5934 грн. 30 коп. і щомісячних страхових платежів в сумі 5216 грн. 34 коп.

Останнім рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 3 лютого 2009 року в позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2009 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено з інших правових підстав.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, в зв’язку з чим порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив із того, що заробітна плата позивача за вересень 1979 року, що складала 77 грн. 14 коп., є меншою, ніж середня заробітна плата, яка була застосована ВВД ФСС при обчисленні й нарахуванні позивачеві щомісячних страхових виплат, а розрахунки ОСОБА_6 з цього питання є невірними; правові підстави для зобов’язання ВВД ФСС нарахувати позивачеві страхові виплати за період з липня 2002 року до липня 2003 року відсутні, оскільки право на їх виплату в позивача виникло лише після встановлення йому висновком МСЕК ступеню втрати непрацездатності внаслідок трудового каліцтва.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що страхові виплати позивачу призначені ВВД ФСС з дотриманням вимог п. 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) ; правові підстави для нарахування позивачу страхових виплат з липня 2002 року відсутні, оскільки висновок МСЕК щодо ступеню втрати непрацездатності було зроблено 31 липня 2003 року, а до ВВД ФСС ОСОБА_6 звернувся із заявою про призначення йому страхових виплат у грудні 2003 року.

Однак повністю погодитися з висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Під час вирішення справи суди виходили з того, що ОСОБА_6 працював начальником залізничного цеху управління будівництвом Зуївської ГРЕС-2 з 2 серпня 1979 року до 6 лютого 1980 року; під час виконання трудових обов’язків 21 жовтня 1979 року отримав виробничу травму; 23 квітня 1991 року був звільнений з цього підприємства в зв’язку з його ліквідацією; правонаступником Зуївської ГРЕС-2 є Будівельно-монтажне управління "Старобешевенергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Донбасенергобуд"; висновком МСЕК від 31 липня 2003 року йому встановлено 15 % втрати професійної працездатності в зв’язку з трудовим каліцтвом, отриманим у 1979 році, безстроково з 25 липня 2003 року; із заявою про призначення страхових виплат він звернувся до ВВД ФСС у грудні 2003 року.

При повторному розгляді справи місцевим судом витребувані архівні документи про розмір середнього заробітку ОСОБА_6 під час його роботи на Зуївській ГРЕС-2 за період з серпня 1979 року до лютого 1980 року.

Згідно з вимогами чч. 1, 2, 10 і 12 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому частиною десятою цієї статті, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому.

Частиною 3 ст. 40 цього Закону встановлено, що якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли на час звернення за страховою виплатою у потерпілого відсутня довідка про його заробітну плату у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації, страхові виплати розраховуються виходячи з діючої місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не менш як розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом України на день виплати.

Згідно з п. 24 цього Порядку (1266-2001-п) у разі коли страхові виплати призначаються особі, яка вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, довідку про діючу тарифну ставку (посадовий оклад) на підприємстві, в установі та організації за професією (посадою) за запитом робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань видає підприємство, установа чи організація, на яких працювала особа.

Якщо підприємство (установа, організація), на якому працювала особа, ліквідовано, довідка про середню тарифну ставку (посадовий оклад) за аналогічною професією (посадою) видається місцевим органом з питань праці та соціального захисту населення, а у разі відсутності в цьому органі таких відомостей - центральним органом виконавчої влади, який координує діяльність галузі, до якої належали ліквідовані підприємство, установа чи організація.

Переглядаючи справу, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 214, 303 ЦПК України ці положення діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства до уваги не взяв; неповністю визначився з характером спірних правовідносин і не врахував, що ВВД ФСС за основу для обрахунку позивачеві розміру страхових виплат взяло довідку Будівельно-монтажного управління "Старобешевенергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Донбасенергобуд" (правонаступника роботодавця позивача) про середню заробітну плату в сумі 386 грн. 98 коп., що була розрахована по підприємству в цілому й без зазначення року, за який зроблено розрахунок (а.с. 59); не вирішив питання, яка місячна тарифна ставка (посадовий оклад) аналогічної професії (посади) існувала на час призначення ОСОБА_6 страхових виплат, а також який орган мав надавати ВВД ФСС відповідну довідку.

З огляду на наведене, ухвалене в справі рішення апеляційного суду в частині вимог щодо стягнення недоплати з одноразової допомоги та щомісячних страхових платежів не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог про покладення на ВВД ФСС обов’язку призначити й виплатити ОСОБА_6 страхові платежі з липня 2002 року до липня 2003 року ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, й підстав для його перегляду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2009 року в частині вимог щодо стягнення недоплати з одноразової допомоги та щомісячних страхових платежів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.