Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, яка діє від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8, до державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі – ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська"), третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 після тяжкої довготривалої хвороби помер її чоловік, ОСОБА_9, який працював гірником у відповідача до 11 березня 1995 року та був звільнений з роботи у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Вважала, що під час роботи на підприємстві її чоловік отримав важке невиліковне професійне захворювання, яке стало причиною передчасної смерті, а тому роботодавець повинен відшкодувати їй та її дітям завдану моральну шкоду з підстав, передбачених ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2008 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" на користь ОСОБА_6 90 000 гривень моральної шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_9 їй та її малолітнім дітям: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Згідно із ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а таким на підставі ст.ст. 13 та 14 цього Закону є смерть застрахованого унаслідок професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв’язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов’язаних з похованням ритуальних послуг (пп. "б", "д" п. 1; п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону).

Виплата Фондом грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю застрахованого внаслідок професійного захворювання, членам його сім’ї зазначеним Законом не передбачена.

Установлено, що ОСОБА_9 був застрахований і помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Положенням ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Отже, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України (435-15) , а саме – ст. 1168 цього Кодексу.

Так, судом установлено, що під час роботи у відповідача чоловік позивачки отримав тяжке захворювання, яке стало причиною його нестерпних страждань в останній рік життя та причиною передчасної смерті ІНФОРМАЦІЯ_3. Довідкою МСЕК від 27 жовтня 2006 року встановлено причинний зв’язок смерті ОСОБА_9 з професійним захворюванням, яке він отримав на виробництві у відповідача - ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" у 1994 році.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди обгрунтовано виходили з того, що правовідносини сторін регулюються нормами цивільного законодавства України й відповідно до ст. ст. 1167, 1168 ЦК України з роботодавця на користь позивачки та її дітей необхідно стягнути моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи – її чоловіка.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом оцінки, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального й матеріального права, тому передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.