Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зміну розміру частки у спільному майні, визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про зміну розміру частки у спільному майні, визнання права власності. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в грудні 1998 року ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_1. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року визнано за його батьками: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - право власності на 1/2 частину вказаної квартири за кожним. Посилаючись на те, що він також є співвласником зазначеного майна, просив суд визнати за ним та кожним із відповідачів право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частині за кожним.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року встановлено, що спірне майно було придбане за рахунок коштів матері ОСОБА_8, ОСОБА_10, для сторін у справі.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_1, а його позовні вимоги про зміну розміру частки у спільному майні та визнання права власності підлягають задоволенню.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року встановлено, що вказане майно є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, та визнано на підставі ст. ст. 60, 70 СК України за ОСОБА_7 і ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири за кожним.

Суд апеляційної інстанції помилково керувався ч. 3 ст. 61 ЦПК України, оскільки в рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року містяться показання ОСОБА_7 щодо джерела надходження коштів та відсутня вказівка на обставину, на яку суд апеляційної інстанції посилався як на преюдиційний факт.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2008 року скасувати, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.