6-27572св09 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 01.09.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі – АКІБ "УкрСиббанк") на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 9 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 вересня 2009 року,

У березні 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 27 листопада 2007 року з ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 1 млн. 275 тис. грн. на строк до 26 листопада 2018 року з процентною ставкою 15% річних. З 12 серпня 2008 року ОСОБА_3 припинив виконання зобов’язання з повернення кредиту й станом на 17 березня 2009 року допустив заборгованість за кредитом у розмірі 77 272 грн. 43 коп. і процентами в розмірі 120 648 грн. 13 коп. Позивач, вважаючи термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит – обов’язковим до повернення, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 318 375 грн. 12 коп., неустойку за порушення зобов’язань у розмірі 500 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 9 854 грн. 39 коп. та судові витрати.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 9 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 вересня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 208 274 грн. 95 коп. та судові витрати в розмірі 238 грн. 27 коп. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі АКІБ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги АКІБ "УкрСиббанк", суд першої інстанції, виходив із того, що позивач не ставив питання про припинення зобов’язання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, а відповідач бажає продовжувати погасити заборгованість та надалі згідно з графіком сплачувати внески за користування кредитом до закінчення терміну дії договору. Тому суд стягнув з відповідача лише прострочену заборгованість на час розгляду справи.

З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 листопада 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 1 млн. 275 тис. грн. на строк до 26 листопада 2018 року з процентною ставкою 15% річних. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_3 допустив заборгованість у розмірі 208 274 грн. 95 коп., з яких: 77 272 грн. 43 коп. – прострочена заборгованість за кредитним договором, 120 648 грн. 13 коп. – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами, 9 854 грн. 39 коп. – пеня за прострочення погашення кредиту та 500 грн. – неустойка за порушення зобов’язань (а.с. 18-22). 22 січня 2009 року банк надіслав відповідачу вимогу щодо термінового погашення існуючої заборгованості, яку ОСОБА_3 отримав 22 січня 2009 року й на яку не відреагував (а.с. 15-17).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги.

Так, п. 6.1. кредитного договору сторони, керуючись чинним законодавством, зокрема ст. ст. 525, 611 ЦК України, погодили, що відповідно до п. 6.1.2. цього договору визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту й повної сплати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту.

У разі застосування банком права, передбаченого п. 6.1.2. кредитного договору, банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати оплати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги, що й було зроблено позивачем. Ці вимоги банком були дотримані.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України (1618-15) не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору; належним чином не визначив обсяг відповідальності відповідача/позичальника перед кредитором; не зазначив, на підставі яких правових норм дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення всієї заборгованості за кредитом у розмірі 1 120 454 грн. 56 коп.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 9 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.