6-28047св09 Про виплату суми страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди - 01.09.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", третя особа – акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк"), про виплату страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (далі – ВАТ "УСК "Дженералі Гарант") на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, в якому зазначав, що 9 жовтня 2008 року між ним й ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (далі - Договір), а саме автомобіля "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_1, з терміном дії до 8 жовтня 2015 року. Указаний автомобіль знаходиться в заставі в АКБ "Укрсоцбанк" на підставі укладеного між позивачем і третьою особою кредитного договору. За умовами Договору він, відповідно до страхового тарифу, повністю сплатив страховий платіж у розмірі 7 648 грн. 18 коп.

5 січня 2009 року на просп. Повітрофлотському в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля УАЗ - 3151, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить військовій частині А 0168. Ним були викликані працівники органів Державної автомобільної інспекції, які зафіксували дорожньо-транспортну пригоду, і повідомлено про випадок страховика та вчасно подано страховику заяву про настання страхового випадку.

Посилаючись на те, що страхова компанія в порушення умов укладеного Договору не здійснила виплати страхового відшкодування в повному розмірі та в установлені строки, чим йому завдано збитків і моральних страждань, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача невиплачену суму страхового відшкодування - 7 917 грн. 09 коп., завдану шкоду несвоєчасною виплатою страхового відшкодування в розмірі 792 грн. 20 коп., 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_3 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 7 917 грн. 09 коп., пеню в розмірі 792 грн. 20 коп., 117 грн. 09 коп. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем у повному обсязі не виплачена сума страхового відшкодування, а саме в розмірі 7 917 грн. 09 коп., і підлягає стягненню пеня за несвоєчасне проведення розрахунку в розмірі 0,1% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна ставка Національного банку України, яка діяла в період, за який нарахована пеня, що складає 792 грн. 20 коп.

Проте повністю погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 5 січня 2009 року на просп. Повітрофлотському в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля УАЗ - 3151, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить військовій частині А 0168. Огляд застрахованого транспортного засобу було здійснено аварійним комісаром відповідача; сервісною компанією "Євро-Асістанс" визначено страхову суму, яка підлягала відшкодуванню, а саме 26 593 грн., і за умови виконання вказаних робіт на станції технічного обслуговування товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт" розраховано калькуляцію аудатекс відновлювального ремонту на суму 18 047 грн. 54 коп., про що ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" особисто повідомляв ОСОБА_3 у листі від 24 квітня 2009 року (а.с. 34).

Згідно з положеннями ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) № 119, зареєстровані Міністерством фінансів України за реєстровим номером № 0670676, (далі - Правила) таким вимогам Закону відповідають.

Згідно з вимогами ст. 16 Закону України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Укладаючи договір страхування, ОСОБА_3 був ознайомлений з Правилами, про що свідчить його підпис у заяві на страхування в графі "З правилами страхування ознайомлений та згоден" і полісі "З умовами та правилами страхування ознайомлений".

Відповідно до ч. 1 п. 9.18. Правил вибір сервісної станції страхувальник зобов’язаний узгоджувати зі страховиком, у противному разі страховик має право переглянути і змінити розмір відшкодування.

Згідно з п. 9.17. Правил у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин або відновлювального ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування.

На виконання умов п. 9.18. Правил ОСОБА_3 було узгоджено з ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" сервісну станцію для проведення ремонтних робіт із відновлення автомобіля позивача, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Автосаміт на Столичному"; будь-яких виключень із зазначених Правил щодо порядку вибору сервісної станції страхувальником законодавством не передбачено.

Проте суди не звернули уваги на те, що в порушення п. 9.18. Правил та домовленості з ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" ОСОБА_3 провів ремонт на станції технічного обслуговування фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, у результаті чого поніс витрати на ремонт автомобіля в розмірі 25 759 грн. 20 коп., що є більше ніж витрати, які передбачались на відновлювальний ремонт автомобіля та проведеним ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" розрахунком (калькуляцією аудатекс відновлювального ремонту № 1161/GGR1 від 6 лютого 2009 року на суму 18 047 грн. 54 коп., без урахування ПДВ).

Крім того, суд, стягуючи на користь позивача пеню, не звернув уваги на те, що згідно з п. 7.6. Договору страхувальник виплачує страхове відшкодування протягом п’ятнадцяти робочих днів після складання страхового акта.

З матеріалів справи вбачається, що страховий акт було складено ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" 13 лютого 2009 року, а не 16 січня 2009 року (а.с. 46), і як наслідок – пеня нарахована судом неправильно.

Відповідно до п. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Однак суд не взяв до уваги, що твердження позивача щодо вартості запасних частин та ремонтних робіт, яка становить 26 593 грн. 67 коп., узагалі нічим не підтверджено.

Крім того, згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначити фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання відшкодування.

Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що договір страхування укладено на користь АКБ "Укрсоцбанук", тобто на отримання коштів (страхового відшкодування) від страховика відповідно до п. 1.3. Договору має право виключно вигодонабувач – АКБ "Укрсоцбанук" і не надав доказів погодження з банком на стягнення коштів на його користь.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; не встановив характер та суть заявлених позивачем вимог та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; висновки суду не ґрунтуються на належних доказах.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення закону уваги не звернув та їх не усунув.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.