Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі – Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві), Державного казначейства України, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року й ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 13 січня 2008 року, близько 19 години, сержанти автопатруля Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – безпідставно затримали його, доставили до районного управління, незаконно склали відносно нього адміністративний протокол нібито за вчинення ним хуліганських дій щодо продавця магазину "Рибні продукти". Усі ці дії були здійсненні з грубими порушеннями Закону України "Про міліцію" (565-12) . Крім того, працівниками міліції він був побитий, у службовому автомобілі їхав вниз головою, у приміщенні районного відділу міліції в нього викрали 640 грн. і пропав робочий інструмент, а його дружині не дозволили передати для нього їжу, унаслідок чого в нього стався серцевий напад. Він був безпідставно затриманий з 20 години 13 січня 2008 року до 12 години 30 хвилин. 14 січня 2008 року. У зв’язку з неправомірними діями працівників міліції він тривалий час лікувався, витративши 746 грн. 69 коп., було пошкоджено його одяг, чим завдані збитки на суму 630 грн., а також у нього викрадено 695 грн. і пропав робочий інструмент на суму 325 грн. Крім того, йому завдано моральної шкоди в розмірі 120 тис. грн. Зазначену шкоду просив стягнути на його користь із Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві на підставі Закону України "Про міліцію" (565-12) , ст. ст. 1166, 1167, ч. 1 ст. 1172, ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва суду від 14 січня 2009 року за клопотанням відповідача - Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві – до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне казначейство України, до якого позивач вимог не заявив.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову в межах заявлених вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що неправомірних дій відносно ОСОБА_6 працівниками міліції вчинено не було, унаслідок чого Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві за їхні дії не повинно відповідати.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Так, судом фактичні обставини встановлені відповідно до тих подій, що відбулися, та їм дана належна правова оцінка.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2008 року встановлено, що 13 січня 2008 року о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, нецензурно висловлювався в громадському місці, на зауваження працівників міліції не реагував, порушивши громадський порядок і спокій громадян. Такі його дії підтверджені показаннями свідків. Суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 доведена, проте в його діях вбачалися ознаки злочину, тому суд провадження в адміністративній справі за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрив, адміністративний матеріал надіслав прокурору для вирішення питання про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 8-9).

Постановою органу дізнання від 5 березня 2008 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 11 КК України. У постанові зазначено, що ОСОБА_10, з якою в позивача був скандал у магазині, претензій до нього не має та подавати відповідну заяву відмовилась (а.с. 11).

Крім того, постановою прокурора від 21 листопада 2008 року, після численних додаткових перевірок, у порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КК України.

Установивши такі фактичні обставини справи та давши їм оцінку відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд дійшов правильного висновку, що підстав для відшкодування позивачу завданої йому шкоди на з урахуванням положень ст. 1172, ч. 6 ст. 1176 ЦК України немає, оскільки ці правові норми вказують на те, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним службових обов'язків, а шкода відшкодовується на загальних підставах .

Відповідно до положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, на основі яких суди вирішили спір відповідно до підстави позову, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: 1) шкоду, 2) протиправне діяння особи, котра її завдала, 3) причинний зв’язок між ними, 4) вину заподіювача шкоди.

Оскільки в діях працівників міліції не встановлено протиправних діянь чи неправомірних дій та їхньої вини, суд правильно відмовив у позові.

Позивач не пред’являв позову про відшкодування шкоди на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) та чч. 1-4 ст. 1176 ЦК України, у разі застосування яких вина заподіювача шкоди не має правового значення, якщо є умови та підстави для відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.