Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора Червоноармійського району Житомирської області в інтересах ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства "Лана" про відшкодування шкоди, за касаційними скаргами прокурора Червоноармійського району Житомирської області та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 4 березня 2010 року,

У червні 2009 року прокурор Червоноармійського району Житомирської області звернувся до суду з уточненою в подальшому заявою в інтересах ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства "Лана" (далі – СФГ "Лана") про відшкодування шкоди. Прокурор зазначав, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 2,509 га, розташованої на території Кошелівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, яку використовував для випасання домашньої худоби та заготівлі сіна. Літом 2008 року СФГ "Лана" самовільно переорало його земельну ділянку та засіяло житом, а в травні 2009 року також самовільно передискувало. За таких обставин прокурор просив стягнути на користь ОСОБА_6 4 260 грн. упущеної вигоди та затрат, які потрібно понести для приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Рішенням Червоноармійського районного суду від 30 листопада 2009 року позов задоволено. Стягнуто з СФГ "Лана" на користь ОСОБА_6 4 260 грн.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 4 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено.

У касаційних скаргах прокурор Червоноармійського району Житомирської області та ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Олексюк О.Б. на підтримання касаційних скарг, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем самовільно зайнято належну позивачу земельну ділянку, чим завдано майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та затрат, які необхідно понести для приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові, апеляційний суд вказав, що в позивача не виникло право на земельну ділянку, відтак, він не може вимагати відшкодування шкоди, завданої її самовільним зайняттям відповідачем, оскільки, як встановлено судом, на порушення ст. 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" власниками земельних часток (паїв) не оформлено протоколу розподілу земельних ділянок, а до одержання такого документу, який підтверджує винесення меж земельних ділянок в натурі, громадяни не вправі приступати до використання земельних ділянок, вимагати усунення перешкод у користуванні ними та відшкодування завданої їх самовільним зайняттям збитків.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 2,509 га на підставі виданого йому та зареєстрованого у встановленому порядку 12 квітня 2004 року державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с. 7).

Апеляційний суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув та при ухваленні рішення помилково керувався положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) , спрямованими на регламентацію дій щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які передують оформленню державних актів на право власності на земельні ділянки.

Також на порушення вимог ст. 303 ЦПК України поза увагою та перевіркою апеляційного суду залишилися доводи апеляційної скарги СФГ "Лана" щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру завданої позивачу шкоди.

Таким чином, апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин що мають значення для правильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційні скарги прокурора Червоноармійського району Житомирської області та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 4 березня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.