Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "ЕКОС" акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (далі – ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд"), третя особа – Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права користування жилим приміщенням та зустрічним позовом ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" до ОСОБА_4 про виселення з жилого приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року,

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в порядку ст.ст. 31, 34, 37, 45, 64, 65, 125 ЖК України до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням. В обгрунтування своїх вимог зазначала, що з 1996 року по теперішній час працює в житловому управлінні "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" швейцаром. У 1996 році ОСОБА_4 було видане направлення на тимчасове поселення в кімнату АДРЕСА_2. В подальшому 7 липня 2004 року між сторонами було укладено договір оренди вказаного жилого приміщення. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача про видачу їй ордера на кімнату, однак останній відмовляв їй, посилаючись на те, що відомчий будинок підлягає капітальному ремонту, в зв’язку з чим реєстрація мешканців заборонена. Крім того, ОСОБА_4 з травня 2003 року перебуває на обліку в житловому управлінні "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" як особа, яка потребує поліпшення житлових умов. Посилаючись на те, що вона із 1996 року постійно проживає у спірному жилому приміщенні, користується ним і несе всі витрати по його утриманню, позивачка просила визнати за нею право користування цим приміщенням на підставі ст. 45 ЖК України.

У жовтні 2009 року ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" звернулося в порядку ст.ст. 6, 627, 629, 631, 785, 821 ЦК України до суду із зустрічним позовом, в якому просило виселити ОСОБА_4 із займаної нею кімнати АДРЕСА_2. В обгрунтування своїх вимог позивач указував що ОСОБА_4 з 1996 року до 3 листопада 2008 року працювала в житловому управлінні "Південне" ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" швейцаром. 1 листопада 1996 році ОСОБА_4 було видане направлення на тимчасове поселення в указану кімнату. В подальшому з нею укладалися строкові договори оренди житлового приміщення. Термін дії останнього договору закінчився 31 грудня 2006 року, однак ОСОБА_4, не дивлячись на неодноразові попередження, звільнити займане жиле приміщення відмовляється. Крім того, їй на праві спільної сумісної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1. У зв’язку з наведеним ДП "ЕКОС" АТ ХК "Київміськбуд" просило виселити ОСОБА_4 із займаного житлового приміщення разом з іншими особами, які проживають разом із нею, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Постановлено виселити ОСОБА_4 та осіб, які проживають разом із нею, з квартири АДРЕСА_2. Києві без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.