Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на газифікацію будинку,

У жовтні 2007 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на газифікацію будинку.

Зазначала, що вона та ОСОБА_6 є співвласниками АДРЕСА_1, їй на праві власності належить 75/200 частин цього жилого будинку.

У 1977-1978 роках зазначена частина будинку була газифікована, за рахунок її батьків було прокладено підземний газопровід, виконано земельні роботи, благоустрій земельної ділянки після проведення земельних робіт. Вартість робіт склала 1 633 руб. 81 коп.

1 липня 2004 року між нею та відповідачкою було укладено угоду про порядок користування жилим будинком і земельною ділянкою, за умовами якої вона надала згоду на підключення належної ОСОБА_6 частини жилого будинку до газової магістралі, проведеної за рахунок коштів її батьків, і не заперечувала проти здійснення прибудови до належної ОСОБА_6 частини жилого будинку; ОСОБА_6 у свою чергу не заперечувала проти проведення позивачкою внутрішнього перепланування належної їй частини жилого будинку та відмовилась від грошової компенсації вартості перевищення частки, яка буде присуджена ОСОБА_5 за рішенням суду, над ідеальною часткою.

Посилаючись на те, що відповідачка порушила угоду про порядок користування жилим будинком і земельною ділянкою та за заявою відповідачки було відкрито виконавче провадження та проводиться стягнення грошової компенсації вартості перевищення частки ОСОБА_5 над ідеальною часткою, просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь 6 585 грн. 39 коп. витрат на газифікацію будинку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на її користь 6 585 грн. 39 коп. витрат на газифікацію будинку, 1 500 грн. вартості юридичних послуг.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2009 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 вересня 2008 року змінено: зменшено суму стягнутих із ОСОБА_6 витрат на газифікацію будинку до 3 679 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 порушила свої зобов`язання за угодою про порядок користування жилим будинком і земельною ділянкою від 1 липня 2004 року, тому ОСОБА_5 має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання взятих на себе зобов`язань і вимагати відшкодування витрат на газифікацію.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру компенсації витрат, понесених на газифікацію, апеляційний суд виходив із того, що під час укладення угоди про порядок користування жилим будинком і земельною ділянкою від 1 липня 2004 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вважали, що вартість перевищення належної ОСОБА_5 частки жилого будинку над ідеальною часткою є рівнозначною половині витрат на газифікацію, і оскільки рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2005 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 3 679 грн. у рахунок компенсації вартості перевищення належної ОСОБА_5 частки жилого будинку над ідеальною часткою, то саме така сума повинна бути сплачена ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування витрат на газифікацію.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є співвласниками АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 на праві власності належить 75/200 частин зазначеного жилого будинку; ОСОБА_6 – 75/200; ОСОБА_8 - 13/100; ОСОБА_9 – 12/100.

У 1977-1978 роках належна ОСОБА_5 частина будинку була газифікована, за рахунок її батьків було прокладено підземний газопровід, виконано земельні роботи, благоустрій земельної ділянки після проведення земельних робіт. Вартість робіт склала 1 633 руб. 81 коп.

1 липня 2004 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було укладено угоду про порядок користування жилим будинком і земельною ділянкою, за умовами якої ОСОБА_5 надала згоду на підключення належної ОСОБА_6 частини жилого будинку до газової магістралі, проведеної за рахунок коштів батьків позивачки, і не заперечувала проти здійснення прибудови до належної ОСОБА_6 частини жилого будинку; ОСОБА_6 у свою чергу не заперечувала проти проведення позивачкою внутрішнього перепланування належної їй частини жилого будинку та відмовилась від грошової компенсації вартості перевищення частки, яка буде присуджена ОСОБА_5 за рішенням суду, над ідеальною часткою.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2005 року визначено порядок користування жилим будинком та земельною ділянкою, призначеною для його обслуговування, і стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості перевищення належної ОСОБА_5 частки над ідеальною часткою в сумі 3 679 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, і повинні грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

На порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не з`ясував, чи має місце припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови відповідачки, чи зміна умов зобов`язання, і, стягуючи на користь ОСОБА_5 6 585 грн. 39 коп. у рахунок витрат на газифікацію будинку, не перевірив обґрунтованості вартості робіт по газифікації будинку й виходив лише з розрахунків, наданих позивачкою.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих на користь ОСОБА_5 витрат на газифікацію будинку, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин і не навів у рішенні достатніх мотивів, з яких він вважав, що вартість перевищення належної ОСОБА_5 частки жилого будинку над ідеальною часткою є рівнозначною половині витрат на газифікацію будинку, понесених батьками позивачки.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.