6-16051св10 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника - 21.07.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, і за позовом ОСОБА_6 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, третя особа – ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, за касаційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що працівник міліції ОСОБА_5 під час виконання службових обов’язків 23 квітня 2002 року скоїв умисне вбивство їхнього сина – ОСОБА_9, за що засуджений вироком Стрийського районного суду Львівської області від 18 березня 2004 року за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України. Просили стягнути солідарно з відповідачів 4 100 грн. майнової шкоди та по 150 тис. грн. моральної шкоди кожному.

У листопаді 2005 року ОСОБА_6 звернулася у своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – з позовом про відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що загиблий ОСОБА_9 був її чоловіком і батьком їхніх неповнолітніх дітей. Просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 90 тис. грн. та по 80 тис. грн. на користь кожного з дітей, майнову шкоду у зв’язку з втратою годувальника в сумі 19 643 грн. за період з 23 квітня 2002 року до 1 квітня 2005 року та стягувати починаючи з 1 квітня 2005 року щомісяця 2/3 частини середньомісячного заробітку регулювальника швидкості руху вагонів на станції Стрий Львівської залізниці у зв’язку з утратою годувальника до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 листопада 2005 року позови об’єднано в одне провадження.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2009 року позови задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 20 тис. грн. кожному моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 2 050 грн. кожному на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року рішення міськрайонного суду скасовано. Позови задоволено частково. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 50 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди та 2 640 грн. на відшкодування витрат на поховання.

Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_6 19 643 грн. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9, за період з травня 2002 року до березня 2010 року.

Ухвалено стягувати з управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_6 щомісяця по 31 грн. 87 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9, його дітям: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – з 24 березня 2010 року до закінчення останніми навчання, але не більше ніж до досягнення ними двадцяти трьох років.

Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_6 110 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що вироком Стрийського районного суду Львівської області від 18 березня 2004 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 та засуджено до дев’яти років позбавлення волі з позбавленням займати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України на три роки (т.1 а.а 6-8).

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_5, будучи службовою особою, наділеною владними повноваженнями щодо захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, їх інтересів та забезпечення їхньої особистої безпеки, перебуваючи на посаді помічника оперативного чергового лінійного відділу на станції Стрий управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, під час добового чергування 23 квітня 2002 року, порушивши вимоги ст. ст. 1, 2, 10, п. 1 ст. 15 Закону України "Про міліцію", п. 6 функціональних обов’язків, затверджених начальником лінійного відділу на станції Стрий 14 січня 2002 року, та перевищивши межі наданих йому прав і повноважень, умисно, без необхідності, здійснив постріл із табельної зброї – пістолета Макарова у потерпілого ОСОБА_9, у результаті чого він помер.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками загиблого ОСОБА_9

ОСОБА_6 – дружина загиблого ОСОБА_9, а ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, його діти.

Задовольняючи частково позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що працівник міліції ОСОБА_5 завдав шкоди позивачам під час виконання ним службових обов’язків і що відповідно до ст. 442 ЦК Української РСР державні установи відповідають за шкоду, завдану громадянам неправильними службовими діями їх службових осіб у галузі адміністративного управління, на загальних підставах, якщо інше не передбачено спеціальним законом. Посилаючись на те, що відповідного закону не прийнято, не встановлені підстави та порядок відшкодування шкоди, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету є безпідставними, а тому за завдану шкоду повинен відповідати безпосередньо ОСОБА_5 на загальних підставах – ст. ст. 440, 4401 ЦК Української РСР (1540-06) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, апеляційний суд, посилаючись на ч. 2 ст. 25 Закону України "Про міліцію", дійшов висновку, про те, що відшкодування матеріальних збитків громадянину, права і законні інтереси якого порушено працівником міліції, покладено на міліцію.

Зазначений висновок відповідає вимогам ст. ст. 1, 2, 3, 10, 16, 20, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про міліцію", ст. 441 ЦК Української РСР (чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв’язку із чим апеляційний суд обґрунтовано поклав обов’язок відшкодувати шкоду, завдану смертю ОСОБА_9, на управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині задоволення позову батьків потерпілого про відшкодування витрат на його поховання та про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 тис. грн. слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам закону й матеріалам справи.

Що стосується рішення суду в частині позову ОСОБА_6, дружини потерпілого, у своїх інтересах та в інтересах дітей про стягнення матеріальної й моральної шкоди, то в цій частині судові рішення обох інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно п. 4 ч. 1ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 досяг повноліття 28 червня 2008 року, а ОСОБА_8 – 20 травня 2010 року, однак судами питання про притягнення їх до участі у справі не обговорювалось, хоча судовими рішеннями вирішено питання про їхні права та обов’язки.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2010 року в частині вимог ОСОБА_6 про стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_6 19 643 (дев’ятнадцять тисяч шістсот сорок три) грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9, за період з травня 2002 року до березня 2010 року та в частині стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_6 щомісяця по 310 (триста десять) грн. 87 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_9, його дітям: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 24 березня 2010 року до закінчення останніми навчання, але не більш ніж до досягнення ними двадцяти трьох років скасувати та в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_6 в сумі 110 (сто десять) тис. грн. скасувати; передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.