Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Москівець Володимир Андрійович, виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди про завдаток, виселення, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання угоди про завдаток змішаним договором і визнання його дійсним, визнання права власності на квартиру, відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1, першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року,

У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у процесі розгляду справи неодноразово уточнювався, остаточно позивачка просила про визнання недійсною угоди про завдаток від 15 серпня 2000 року; виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла; зобов’язання її повернути відповідачці ОСОБА_3 кошти, які отримані нею за квартиру за угодою про завдаток; стягнення коштів у сумі 4 139 грн. 98 коп., пов’язаних з експлуатаційними виплатами за користування житлом за період мешкання у квартирі, та стягнення 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Посилалася на те, що квартира АДРЕСА_1 належить їй та її дочці, ОСОБА_2., на праві спільної сумісної власності.

15 серпня 2000 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена й нотаріально посвідчена угода про завдаток, відповідно до якої вона зобов’язалася продати відповідачці вищезазначену квартиру й отримала завдаток у розмірі 5 400 грн. у рахунок 20 520 грн. за купівлю цієї квартири. Решту суми у розмірі 15 120 грн. ОСОБА_3 зобов’язалася сплачувати щокварталу рівними частками – по 1 890 грн. – до 15 серпня 2002 року. Відповідачка виконала умови договору, сплативши до 27 липня 2002 року кошти за квартиру, проте угода купівлі-продажу не була укладена з тих підстав, що на її укладення не було надано згоди органу опіки та піклування.

У вересні 2002 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов про зобов’язання ОСОБА_1 скласти та підписати договір купівлі-продажу квартири на підставі угоди про завдаток, посилаючись на те, що після повної сплати нею коштів за купівлю квартири ОСОБА_1 зобов’язалася підписати з нею договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в строк до 15 серпня 2002 року. З 15 серпня 2000 року вона разом із сім’єю мешкає в спірній квартирі, вони зробили ремонт і сплачують кошти за комунальні послуги, а ОСОБА_1, отримавши від неї всю суму коштів за квартиру, відмовляється укладати договір купівлі-продажу квартири. Вважала, що угода завдатку від 15 серпня 2000 року фактично є змішаним договором з елементами договору купівлі-продажу. Просила визнати договір дійсним і визнати за нею право власності на спірну квартиру та стягнути 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дійсною угоду від 15 серпня 2000 року, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про продаж 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року рішення районного суду в частині визнання дійсною угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 15 серпня 2000 року, про продаж 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 цієї квартири відмовлено. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_1, перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7. просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у визнанні дійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку та визнання на цю частину права власності за ОСОБА_3 ухвалено з дотриманням наведених норм процесуального права, відповідає встановленим обставинам справи про те, що спірний будинок не міг бути проданий у зв’язку з відсутністю згоди органу опіки та піклування за умови, що співвласником цього будинку була неповнолітня дитина – ОСОБА_1

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на застосованих нормах матеріального права та відповідає вимогам ст. 114 ЦК УРСР, ст. 362 ЦК України, а тому в цій частині рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

У решті – рішення апеляційного суду не можна визнати ухваленим із дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України.

За змістом рішення апеляційного суду повинно відповідати вимогам ст. 316 ЦПК України.

Зокрема, у мотивувальній частині рішення повинно бути викладено мотиви скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назву, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз’яснено, що посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом шляхом дослідження доказів, яким, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку. У разі ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

У мотивувальній частині рішення апеляційний суд узагалі не зробив викладу та аналізу рішення суду першої інстанції й апеляційних скарг у частині вимог ОСОБА_1 та решти вимог ОСОБА_3, у задоволенні яких їм відмовлено.

Не зроблено судом у мотивувальній частині й свого висновку до цієї частини рішення суду першої інстанції та апеляційних скарг і тільки в резолютивній частині рішення зазначено про залишення рішення в решті без змін.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_1 та решти вимог ОСОБА_3 слід скасувати, а справу в цій частині передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 316, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1, першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року в частині скасування рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2009 року й ухвалення нового рішення про відмову у визнанні дійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини спірного будинку та визнання на цю частину права власності за ОСОБА_3 залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2010 року в частині залишення без змін рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2009 року щодо вимог ОСОБА_1 та решти вимог ОСОБА_3 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.