Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2009 року,

У травні 2009 року акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі – банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Зазначав, що 23 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11121250000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредит в іноземній валюті в розмірі 30 000 доларів США, а ОСОБА_6 зобов’язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до кредитного договору), але не пізніше 22 лютого 2017 року зі сплатою 13,8% річних.

За умовами договору ОСОБА_6 зобов’язалася щомісячно повертати частину кредиту і відповідно сплачувати відсотки за використання кредитних коштів.

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 27 лютого 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 30407Р110, за умовами якого поручитель ОСОБА_7 взяв на себе солідарне зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням ОСОБА_6, які виникли на підставі кредитного договору.

Оскільки позичальник ОСОБА_6 належним чином умов договору не виконує, платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків не здійснює, чим порушує взяті на себе зобов’язання банк просив на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України достроково стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та її поручителя ОСОБА_7 частину позики, що залишилася за договором про надання споживчого кредиту в сумі 27 167,32 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 192 494 грн. 30 коп., несплачені відсотки за користування кредитом 2 048,95 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 15 776 грн. 92 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 50,28 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 387 грн. 16 коп., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 68,83 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 530 грн. 1 коп., а всього банк просив стягнути з відповідачів 27 167,32 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 209 188,39 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 червня 2009 року позов АКІБ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь АКІБ "УкрСиббанк" 27 167,31 доларів США заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов АКІБ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь АКІБ "УкрСиббанк" 1 249,26 доларів США заборгованості за кредитом, 2 048,95 доларів США відсотків за користування кредитом, 50,28 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 68,83 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі АКІБ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове апеляційний суд виходив із того, що банком не надано доказів дотримання ним вимог розділу 11 договору щодо направлення позичальнику письмових вимог про дострокове повернення кредиту, а тому у позивача відсутні підстави вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, стягненню з відповідачів підлягає лише сума поточної заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках, а не уся сума кредиту.

Проте погодитися із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 взятих на себе обов’язків за кредитним договором не виконує, не сплачує поточних платежів та нарахованих процентів по кредиту з грудня 2008 року, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ці обставини визнала в судовому засіданні сама відповідачка, пославшись при цьому лише на відсутність коштів та скрутне матеріальне становище.

Проте відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, відповідно до яких якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

В забезпечення виконання взятих ОСОБА_6 зобов’язань, відповідно до ст. 553 ЦК України 23 лютого 2007 року було укладено договір поруки з ОСОБА_7 (а. с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог банку.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, під час установлення зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Висновки апеляційного суду про недотримання банком вимог розділу 11 договору щодо направлення на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту суперечать матеріалам справи та вищезазначеним вимогам закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2009 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 червня 2009 року.

Ухвала оскарження не підлягає.