Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист гідності, честі й ділової репутації, відшкодування матеріальної і моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 жовтня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працює директором Голинської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Калуського району Івано-Франківської області, а ОСОБА_7 - вчителем початкових класів у цій школі.

Оскільки ОСОБА_7 поширює щодо нього наклепи, а також у зверненнях до державних органів, листівках та оголошеннях в образливій формі відзивається про нього як керівника, громадського діяча, людину, чим принижує його гідність, честь і ділову репутацію, позивач просив зобов’язати останню на зборах трудового колективу Голинської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Калуського району Івано-Франківської області, на зібранні селян с. Голинь вибачитись перед ним за поширення недостовірної інформації, спростувати в письмовій формі свої звернення до відділів освіти Калуського району Івано-Франківської області, Прем’єр-міністра України, голови обласної державної адміністрації, до газети "Вісті Калущени", стягнути з відповідачки 232 грн. 990 коп. на відшкодування матеріальної і 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_7 подала до суду зустрічний позов, зазначаючи, що протягом багатьох років страждає від упередженого ставлення до неї директора Голинської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Калуського району Івано-Франківської області – ОСОБА_6 Так, зокрема, її було направлено на огляд до лікаря-психіатра в зв’язку із заявою ОСОБА_6 про необхідність її уважного огляду цим лікарем.

Вважаючи, що така вимога ОСОБА_6 була заявлена без достатніх на те підстав, ОСОБА_7 просила зобов’язати відповідача за зустрічним позовом вибачитись перед нею за свій вчинок на зборах трудового колективу, стягнути з останнього на її користь 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 жовтня 2009 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалено зобов’язати ОСОБА_7 вибачитись перед ОСОБА_6 за розповсюдження недостовірної інформації та образливих висловлювань в її зверненнях; спростувати у письмовій формі недостовірну інформацію до відділів освіти, голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Прем’єр-міністра України; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти вимог ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 та залишення її зустрічного позову без розгляду, посилаючись на неповне з’ясування судами обставин справи, що мають значення для справи; застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини; незастосування закону, який підлягав застосуванню; неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права,

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 в частині спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності поширення ОСОБА_7 недостовірної та образливої інформації відносно ОСОБА_6, що порушує особисті немайнові права останнього; проходження огляду ОСОБА_7 в лікаря-психіатра було періодичним психіатричним оглядом, передбаченим законодавством для працівників навчальних закладів, що не можна визнати образливим чи таким, що принижує честь і гідність останньої.

Виходячи з обставин справи, вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 23, 275, 277 ЦК України, пп. 5, 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , п. 18 Переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465 (1465-2000-п) , суди дійшли законного й обґрунтованого висновку в указаній частині.

Разом із тим, ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вважали можливим зобов'язати відповідачку за основним позовом вибачитися перед позивачем.

Проте з цим погодитися не можна.

Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, установлений главою 3 цього Кодексу (435-15) , а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Зокрема, способи захисту судом цивільних прав та інтересів визначено ч. 2 ст. 16 ЦК.

Указаним переліком, визначеним ч. 2 ст. 16 ЦК, а також главою 3 розділу І Книги першої, ст. 277 ЦК України, зобов'язання вибачитися як способу судового захисту гідності, честі та ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено.

Крім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) суд при ухваленні рішення в указаній категорії справ не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні шляхом виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівки про зобов'язання ОСОБА_7 вибачитись перед ОСОБА_6 за викладення недостовірних фактів та образливих висловлювань у своїх зверненнях; в іншій частині ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2009 року й ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 жовтня 2009 року змінити, виключити з резолютивної частини рішення суду вказівку про зобов'язання ОСОБА_7 вибачитись перед ОСОБА_6 за викладення недостовірних фактів та образливих висловлювань у своїх зверненнях.

В іншій частині зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.