Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинно реконструйованого об’єкту; за позовом виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до ОСОБА_8, третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, про знесення самочинно реконструйованого об’єкту за касаційними скаргами ОСОБА_7 та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (далі – виконком Сімферопольської міськради) на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2009 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що сусідка ОСОБА_8 самочинно здійснила реконструкцію належного їй будинку з порушенням будівельних норм та правил, не отримавши їх згоди на проведення такої реконструкції. Оскільки остання створює позивачам перешкоди в користуванні належними їм житловими будинками, просили зобов’язати ОСОБА_8 за власний рахунок знести самочинно добудований другий поверх з мансардою житлового будинку літера "А", що розташований по АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 995 грн. 23 коп судових витрат та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнути на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 266 грн., судові витрати в розмірі 995 грн. 23 коп. та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У липні 2007 року виконком Сімферопольської міськради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, посилаючись на те, що остання самочинно, без отримання відповідних дозвільних документів, здійснила реконструкцію належного їй будинку з порушенням будівельних, санітарних та протипожежних норм і правил. Просив зобов’язати ОСОБА_8 за власний рахунок знести самовільно добудований другий поверх з мансардою житлового булинку літера "А", що розташований по АДРЕСА_1.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 19 вересня 2007 року справи об’єднані в одне провадження.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року позови задоволено: зобов’язано ОСОБА_8 за власний рахунок знести надбудову самочинно побудованого другого поверху з мансардою житлового будинку літер. "А", що розташований за адресою АДРЕСА_1 у м. Сімферополі; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 266 грн., судові витрати в розмірі 995 грн. 23 коп., моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 995 грн. 23 коп., матеріальну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 21 березня 2008 року заяву ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 вересня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року залишено без розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2008 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_8, поданої 17 вересня 2008 року, про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року за нововиявленими обставинами .

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2009 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_8, подану 3 грудня 2008 року, на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2008 року.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2009 року задоволено заяву ОСОБА_8, подану 22 вересня 2008 року, про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року .

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2009 рок у скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року та ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2008 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 червня 2010 року прийнято відмову ОСОБА_6 від позову до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинно реконструйованого об’єкту. Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову скасовані, провадження у справі в цій частині закрито.

ОСОБА_7 та виконком Сімферопольської міськради звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року та ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2008.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав суду докази про порушення його прав як суміжного власника в результаті самочинної реконструкції житлового будинку ОСОБА_8

Відмовляючи в задоволенні позову виконкому, апеляційний суд виходив із того, що вимоги останнього є безпідставними, оскільки згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України суд за позовом органу місцевого самоврядування може зобов’язати особу, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову. Лише у разі, якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок цієї особи.

З висновками апеляційного суду погодитись неможливо з таких підстав.

За положеннями частин 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельні ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил . Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює будівництво, провести відповідну перебудову.

Під самочинним будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт вже існуючих об’єктів нерухомості (ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року "Про архітектурну діяльність"), в тому числі спорудження без дозволу органу місцевого самоврядування нового житлового будинку замість зруйнованого на раніше відведеній особі земельній ділянці, переобладнання нежитлової будівлі в житлову.

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта нерухомості здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність").

Будівництво без належного дозволу має місце як при відсутності дозволу на будівництво, так і при відсутності дозволу на виконання будівельних робіт.

При розгляді справи судом установлено, що ОСОБА_8 - власниця земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій був розташований одноповерховий житловий будинок (1955 року будівництва). ОСОБА_7 є власником суміжного житлового будинку НОМЕР_1 на цій же вулиці. У порушення встановленого законом порядку, а саме: без отримання відповідних дозволів та оформлення документів ОСОБА_8 провела реконструкцію житлового будинку з надбудовою другого поверху та мансарди. 6 січня 2006 року головний архітектор Київського району м. Сімферополя видав припис про термінове припинення будівельних робіт по АДРЕСА_1. Постановою начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 10 січня 2006 року за самочинну реконструкцію ОСОБА_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. У висновку експерта № 2950 від 16 квітня 2007 року, який проводив дослідження житлових будинків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 встановлено, що надбудова відбулася за відсутності проектної документації та геологічних досліджень фундаменту, міцність конструкцій, на яких зведена надбудова, не встановлена, допущені порушення протипожежних норм.

Ураховуючи, що житловий будинок ОСОБА_7 розташований на відстані 3,1 м. від житлового будинку ОСОБА_8, що значно менше, ніж установлено протипожежними нормами, висновок апеляційного суду про те, що позивач не надав суду доказів про порушення своїх прав – передчасний, оскільки за висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1073 від 29 вересня 2009 року визначити відповідність конструкцій вимогам будівельно-технічних норм з точки зору їх міцності і вимогам сейсмостійкості не видається можливим, оскільки роботи ОСОБА_8 виконала без проекту, без інженерно-геологічних досліджень основи реконструйованого будинку (т. 3 а. с. 64).

Не відповідає вимогам закону й висновок апеляційного суду про те, що вимогу про знесення самочинної будови виконком може заявити лише у разі, якщо проведення перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Стаття 376 ЦК України такого положення не містить, а ч. 7 цієї статті передбачає наслідки істотного відхилення від проекту, а не наслідки будівництва без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Крім того, відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз’яснено, що у випадку подання до суду першої інстанції одночасно апеляційної скарги із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення суду та заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами суд першої інстанції направляє справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку, прийняття та вирішення апеляційної скарги, оскільки перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можливий щодо судових рішень, які набрали законної сили .

Тобто, апеляційне провадження та провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами є окремими та самостійними видами перегляду судових рішень і їх об'єднання в одне провадження процесуальним законом не допускається.

Таким чином, апеляційний суд помилково розглянув в одному провадженні апеляційні скарги ОСОБА_8 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 6 лютого 2008 року та на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2008 року.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 334, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_7 та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 та виконавчого комітету Сімферопольської міської ради скасувати.

Справу в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю і знесення самочинно реконструйованого об’єкту та в частині позовних вимог виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до ОСОБА_8 про знесення самочинно реконструйованого об’єкту передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.