Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області, державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" про перерахування та стягнення щомісячних страхових виплат,

У серпні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області (далі – відділення Фонду), державного підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктуризація" (далі – ДП "Укрвуглеторфреструктуризація") про перерахування та стягнення щомісячних страхових виплат.

Зазначав, що він з 1972 року перебував у трудових відносинах з шахтою "Суходільська № 1", працював на підземних роботах і захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 6 березня 1995 року йому було вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності, а висновком МСЕК від 15 лютого 1996 року – 25 % втрати професійної працездатності.

У зв`язку з установленням стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого на виробництві професійного захворювання шахта "Суходільська № 1" проводила йому щомісячні виплати на відшкодування втраченого заробітку.

Посилаючись на те, що шахтою "Суходільська № 1" при визначенні розміру щомісячних виплат на відшкодування втраченого заробітку у порушення п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (472-93-п) (далі – Правила відшкодування шкоди) не було враховано коефіцієнт підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників і з урахуванням неправильно визначеного розміру втраченого заробітку відділення Фонду продовжило виплату щомісячних страхових виплат у розмірі меншому, ніж належить потерпілому, просив зобов`язати ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" як правонаступника шахти "Суходільська № 1" надати відділенню Фонду довідку про розмір щомісячного втраченого заробітку ОСОБА_5 станом на 1 квітня 2001 року в сумі 467 грн. 60 коп., зобов`язати відділення Фонду призначити ОСОБА_5 розмір щомісячних страхових виплат з 1 липня 2008 року в сумі 1 505 грн. 60 коп. з подальшим перерахуванням відповідно до чинного законодавства, стягнути з відділення Фонду на його користь заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року в сумі 36 026 грн. 50 коп.

Ухвалою судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 5 червня 2009 року задоволено заяву ОСОБА_5 про відмову від позовних вимог в частині зобов`язання ДП "Укрвуглеторфреструктуризація" як правонаступника шахти "Суходільська № 1" надати відділенню Фонду довідку про розмір щомісячного втраченого заробітку позивача станом на 1 квітня 2001 року в сумі 467 грн. 60 коп. та стягнення з відділення Фонду на його користь заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року в сумі 36 026 грн. 50 коп.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 5 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 серпня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Зобов`язано відділення Фонду призначити йому щомісячні страхові виплати з 1 липня 2008 року у сумі 1 505 грн. 89 коп., до наступного перерахування згідно з вимогами чинного законодавства.

У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що незастосування шахтою "Суходільська № 1" при визначенні розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників призвело до того, що відділення Фонду продовжило виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_5, виходячи з меншого розміру базової суми, і оскільки шахта "Суходільська № 1" ліквідована і виплати по відшкодуванню шкоди з 1 квітня 2004 року проводяться відділенням Фонду, то саме відділення Фонду повинно провести перерахунок щомісячних страхових виплат, виходячи з базової суми 467 грн. 69 коп.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_5 з 1972 року перебував у трудових відносинах з шахтою "Суходільська № 1", працював на підземних роботах і захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 6 березня 1995 року йому було вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності, а висновком МСЕК від 15 лютого 1996 року – 25 % втрати професійної працездатності.

У зв`язку із втратою професійної працездатності шахта "Суходільська № 1" проводила ОСОБА_5 щомісячні виплати на відшкодування втраченого заробітку, який було визначено за бажанням потерпілого за три останні повні календарні місяці роботи, що передували стійкій втраті працездатності позивача (грудень 1994 року, січень-лютий 1995 року).

Відповідно до п. 28 Правил відшкодування шкоди, чинних на час виникнення спірних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Таким чином розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося фактичне підвищення тарифних ставок (окладів).

Разом з тим за змістом п. 1-2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року (v0006700-92) особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників на такі виплати й послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Уся заборгованість із відшкодування зазначеної шкоди виплачується потерпілим на виробництві роботодавцями, а в разі їх ліквідації без створення правонаступника – Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України .

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не з`ясував, чи відбулося фактичне підвищення тарифних ставок (окладів) відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров`я; не встановив та не зазначив у рішенні, коли відповідні документи ОСОБА_5 були передані до відділення Фонду для продовження виплати відшкодування втраченого заробітку і не перевірив наявності правових підстав для покладення на відділення Фонду обов`язку призначити ОСОБА_5 щомісячні страхові виплати з 1 липня 2008 року у сумі 1 505 грн. 89 коп., до наступного перерахування згідно з вимогами чинного законодавства.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області задовольнити частково.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.