Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" (далі – ТОВ "Айова") на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 червня 2006 року між ним та ТОВ "Айова" укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Орендна плата встановлена у розмірі 1,5 % від проіндексованої вартості земельної ділянки на час укладення договору. Оскільки відповідач порушує умови договору, підвищувати розмір орендної плати за землю відмовляється, не дотримується агротехнічних вимог землеробства, що спричиняє зниження родючості ґрунту, просила розірвати договір оренди та повернути їй земельну ділянку.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року, позов задоволено частково: розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1. і ТОВ "Айова" 2 червня 2006 року; зобов’язано ТОВ "Айова" повернути земельну ділянку розміром 2,6574 га ОСОБА_1 Вирішено питання про судові витрати.

ТОВ "Айова" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ "Айова" порушує умови договору стосовно розміру орендної плати, земельна ділянка не обробляється, що призвело до її забур’янення і є підставою для розірвання зазначеного договору.

В обґрунтування такого висновку суди послалися на Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше 3% від вартості земельної ділянки.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Пунктом 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року №92/2002 (92/2002) (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 (725/2008) ) "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2, 6574 га, що розташована на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області. 2 червня 2006 року між ОСОБА_1. та ТОВ "Айова" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Орендна плата передбачена в розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки та становила 543 грн. 98 коп.

Ухвалюючи рішення, суди не врахували, що виходячи з аналізу ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 (92/2002) (у редакції від 19 серпня 2008 року), останній має рекомендаційний характер і не може бути підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення, або для його розірвання згідно з нормою ст. 652 ЦК України – у зв’язку з істотною зміною обставин чи відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновок судів про те, що підставою для розірвання договору є порушення ТОВ "Айова" умов договору щодо використання земельної ділянки за призначенням, що призвело до її забур’янення, не відповідає вимогам закону та зібраним у справі доказам. Довідка управління агропромислового розвитку Уманської районної державної адміністрації про стан використання земель ТОВ "Айова" від 10 березня 2009 року та акт обстеження використання орендованих земель ТОВ "Айова" від 20 березня 2009 року не містить даних щодо спірної земельної ділянки. У порушення вимог процесуального закону судами не встановлено, яка саме земельна ділянка не оброблялася, чи належить ця земельна ділянка позивачеві, чи є ці порушення істотними, наслідком яких є розірвання договору оренди.

Таким чином, ураховуючи те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального й процесуального права, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.