Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" (далі – ПП "ТФ "Будівельник") до ОСОБА_1, Тернопільської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" про встановлення земельного сервітуту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 червня 2009 року,

У січні 2009 року ПП "ТФ "Будівельник" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Тернопільської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" про встановлення земельного сервітуту.

Зазначало, що на земельних ділянках по АДРЕСА_1, які належать йому на праві власності, підприємство здійснює будівництво багатоквартирного будинку. Відповідно до проектної документації ПП "ТФ "Будівельник" необхідно прокласти лінійні комунікації ( побутової та дощової каналізації) до вказаного будинку через суміжну земельну ділянку, яку орендує ОСОБА_1

Посилаючись на те, що відповідачка відмовилася укласти договір про встановлення земельного сервітуту, ПП "ТФ "Будівельник" просило позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 червня 2009 року, позов задоволено. Постановлено встановити ПП "ТФ "Будівельник" земельний сервітут для прокладення та експлуатації лінійних комунікацій (побутової та дощової каналізації) багатоповерхового жилого будинку, по АДРЕСА_1, через земельну ділянку по АДРЕСА_2 яка надана в оренду ОСОБА_1 та зобов’язати її не чинити перешкод у цьому; зобов’язати Тернопільську регіональну філію Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати встановлений земельний сервітут.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що потреби ПП "ТФ "Будівельник" не можуть бути задоволені іншим способом, а відповідачка безпідставно відмовляє йому в укладенні договору земельного сервітуту.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За правилами ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Суд у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не встановив та не зазначив у рішенні чи існує інший спосіб задоволення потреб ПП "ТФ "Будівельник", чи можливе прокладення та експлуатація комунікації в обхід земельної ділянки, яка надана в оренду відповідачці.

Разом з тим ст. 403 ЦК України передбачено, що збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Згідно вимог ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом та має право на відшкодування збитків завданих встановленням сервітуту.

Суд на зазначені вимоги закону уваги також не звернув, доводів ОСОБА_1 щодо завдання їй збитків встановленням сервітуту належним чином не перевірив та не врахував при ухваленні рішення.

Крім того, поза увагою суду залишилося те, що власником спірної земельної ділянки є Тернопільська міська рада, а користувачем – ОСОБА_2, й судом в порушення вимог ст. 33 ЦПК України не вирішено питання про залучення зазначених осіб до участі у справі.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 червня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.