Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді про відшкодування шкоди в зв’язку з втратою годувальника за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2007 року,

У червні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок впливу небезпечних умов праці на роботі на підприємствах вугільної промисловості чоловіку ОСОБА_3 та батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заподіяно ушкодження здоров’я - захворювання на пиловий бронхіт, емфізему легенів, нейросенсорну туговухість.

Висновком медико-соціальної експертизи від 3 грудня 2003 року ОСОБА_4 установлено 80 % втрати професійної працездатності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що було видано свідоцтво із записом, що причиною смерті є атеросклеротичний і постінфарктичний кардіосклероз.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року причиною смерті ОСОБА_4 визнано професійне захворювання - хронічну легенево-сердечну недостатність третього ступеню на фоні хронічного обструктивного захворювання легенів.

Вважаючи, що причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням доведено в установленому порядку, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 одноразову допомогу на сім'ю в розмірі 159 054 грн. 60 коп., одноразову допомогу як утриманцю в розмірі 31 810 грн. 92 коп.; ОСОБА_2 - одноразову допомогу як утриманцю в розмірі 31 810 грн. 92 коп.; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати щомісяця страхові виплати, починаючи з 1 червня 2006 року, в розмірі 883 грн. 64 коп. на користь кожного.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2007 року, позов задоволено в повному обсязі; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обгрунтування касаційної скарги відділення Фонду посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись із ним, виходили з того, що обставини щодо причинного зв'язку смерті ОСОБА_4 з його професійним захворюванням не підлягають доказуванню, оскільки рішенням Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року встановлено такий зв'язок, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право на отримання одноразової допомоги на сім'ю, одноразової допомоги кожному та щомісячних страхових виплат. Визначаючи розмір указаних виплат, суди врахували страхові суми та пенсію за віком.

Проте за такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 (z1455-05) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 року за № 1455/11735 (z1455-05) , причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом це зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року в справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до відділу реєстрації актів громадянського стану по Павлоградському району Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання запису щодо причин смерті в свідоцтві про смерть незаконним та визнання причиною смерті професійного захворювання вказану заяву задоволено, ухвалено визнати запис причин смерті в свідоцтві про смерть від 5 липня 2004 року незаконним; визнати причиною смерті ОСОБА_4 професійне захворювання "Хронічна легенево-сердечна недостатність ІІІ ступеню на фоні хронічного обструктивного захворювання легенів"; зобов'язати відділ реєстрації актів громадянського стану по Павлоградському району Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області внести відповідні зміни до актового запису.

Проте згідно з висновком медико-соціальної експертизи від 3 грудня 2003 року ОСОБА_4 установлено 80 % втрати професійної працездатності в зв'язку з діагнозом: пиловий бронхіт, ДН ІІ ступеню, профтуговухість, ЧМТ, травма правої руки.

Отже, зі змісту наведеного не вбачається, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2006 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з указаними у висновку медико-соціальної експертизи професійними захворюваннями, а лише вирішено питання про встановлення причини смерті.

Відповідно до листа Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи від 20 жовтня 2004 року № 1434 вирішити питання про причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 і професійним захворюванням неможливо, оскільки не проводилося судово-медичне і патолого-анатомічне дослідження трупа; проведення ексгумації не доцільне.

Разом із тим, ч. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

За змістом п. 1.1.1. Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням чи трудовим каліцтвом, пов'язаним з виробництвом, затвердженої начальником управління медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України у 2000 році, яка хоч і скасована наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 липня 2005 року № 383 (v0383282-05) , але діяла на час смерті ОСОБА_4, причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом установлюється медико-соціальною експертною комісією.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 (z1455-05) і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 року за № 1455/11735 (z1455-05) , визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є медико-соціальна експертна комісія.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували й не взяли до уваги те, що причинний зв'язок смерті потерпілого з ушкодженням здоров'я повинен бути встановлений медико-соціальною експертною комісією.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

Системний аналіз з положень зазначеного Закону свідчить про те, що до страхових виплат належать пенсії по інвалідності, які виплачувалися застрахованій особі, а не пенсії за віком, які ця особа одержувала.

Як убачається з рішення суду першої інстанції, цим судом при розрахунку виплат враховано пенсію померлого в розмірі 599 грн. 68 коп. Згідно з довідкою Павлоградського міського управління Пенсійного Фонду України ОСОБА_4 отримував в розмірі 599 грн. 68 коп. пенсію за віком.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону також до уваги не взяли та при обчисленні страхових виплат особам, які перебували на утриманні потерпілого на виробництві, необґрунтовано врахували розмір пенсії за віком.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Павлограді задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.