ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор’євої Л.І.,
Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., -
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпропетровського національного університету, третя особа – ОСОБА_3, про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2009 року та увалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2010 року,
встановила:
У лютому 2006 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що працювали у відповідача на умовах безстрокового трудового договору. 3 січня 2006 року їх було звільнено із займаних посад у зв’язку із скороченням чисельності і штату працівників. Посилаючись на те, що їх завчасно не повідомили про скорочення, а також їм не була запропонована інша робота за професією, кваліфікацією і посадою, уточнивши позовні вимоги, просили визнати наказ про їхнє звільнення незаконним, поновити їх на роботі, стягнути на їх користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 100 тис. грн. на кожного.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2009 року та увалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор’єва Т.Є. Жайворонок Л.І. Охрімчук