Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділу Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, ОСОБА_8, третя особа – ОСОБА_9, про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Луганської області від 16 липня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Старобільського районного відділу Державної виконавчої служби про відшкодування шкоди.

Зазначала, що на підставі виконавчого напису нотаріуса від 8 липня 2006 року № 1448 Старобільським районним відділом Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 20 липня 2006 року.

Актом опису і арешту майна від 8 серпня 2006 року державним виконавцем описано та арештовано насіння соняшника, яке їй належало.

Відповідно до актів державного виконавця від 19 вересня 2006 року, 20 вересня 2006 року, 21 вересня 2006 року, 29 вересня 2006 року, 5 жовтня 2006 року вказане насіння соняшника було передано на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_8, а потім ПП ОСОБА_10, що підтверджується актами державного виконавця від 2 грудня 2006 року та 15 грудня 2006 року. Усього було описано і арештовано 38 726 кг насіння соняшника.

Після мирного урегулювання питання між нею та стягувачем ОСОБА_9 виконавчий напис нотаріуса відізвано, що підтверджується заявою представника стягувача ОСОБА_11 від 29 березня 2007 року.

У результаті їй було повернуто 27 310 кг насіння соняшника. Проте решту, що складає 11 416 кг належного їй насіння, повернуто не було.

Не зважаючи на її численні усні та письмові звернення до Старобільського районного відділу Державної виконавчої служби вона не може отримати належне їй насіння соняшника.

Посилаючись на те, що діями відповідача їй заподіяно матеріальну шкоду, позивачка просить на підставі ст.ст. 1166, 1192 ЦК України стягнути з Старобільського районного відділу Державної виконавчої служби на її користь 38 658 грн. 79 коп. шкоди.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 6 лютого 2008 року відповідача Старобільський районний відділ Державної виконавчої служби замінено на належного відповідача – відділ Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції.

Під час судового розгляду судом залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_8 та в якості третьої особи ОСОБА_9

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто на її користь з ОСОБА_8 37 165 грн. 41 коп. матеріальної шкоди та 420 грн. судових витрат; у задоволенні позовних вимог до відділу Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 16 липня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги до відділу Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, апеляційний суд виходив з того, що оскільки факт неправомірних дій (бездіяльності) відділу Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції щодо повернення позивачці описаного в неї насіння соняшника не в повному обсязі у передбаченому законом порядку не встановлений, то і правових підстав для задоволення позову немає.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1192 ЦК України передбачає, що враховуючи обставини справи суд на вибір потерпілого може зобов’язати особу, яка спричинила шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати заподіяні збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що повинні бути відшкодовані потерпілому, визначаються у відповідності з реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Обсяг відшкодування збитків, завданих державними та іншими організаціями підприємствам, установам та організаціям, визначається відповідно до вимог тих спеціальних норм законодавства, які встановлюють можливість такого відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи іншим особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку передбаченому законом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_6 посилалася на те, що неправомірними діями (бездіяльністю) відділу Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції щодо повернення описаного в неї насіння соняшника не в повному обсязі їй завдано матеріальної шкоди (збитків).

Проте всупереч ст. 60 ЦПК України суд належним чином цих пояснень не перевірив, доказів, що спростовують зазначені обставини в рішенні не навів, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору .

Не може залишатися в силі і рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди та стягуючи вказану шкоду з ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив із того, що саме з вини ОСОБА_8 була завдана шкода позивачці, оскільки він належним чином не зберіг насіння соняшника позивачки, яке у нього знаходилося на зберіганні, а також у разі викрадення цього насіння або іншого випадку втрати він не повідомив про це державного виконавця або правоохоронні органи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін а інших осіб, які приймають участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка пред’являла позов про відшкодування шкоди до відділу Державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції.

Однак на порушення зазначених вимог закону, суд під час розгляду справи вийшов за межі позовних вимог і стягнув шкоду з ОСОБА_8

При цьому суд залишив поза увагою вимоги ст. 1174 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, та не обговорив питання про залучення до участі у справі Державного казначейства України.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 лютого 2008 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 16 липня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.