2а/2470/2870/12 Про скасування рішення сесії міської ради про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес - 24.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом прокурора міста Чернівці до Чернівецької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5 про скасування рішення, -

Прокурор міста Чернівців звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чернівецької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування пунктів 1.10, 1.11 рішення сесії Чернівецької міської ради від 29.03.2012 року №474 "Про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес та внесення змін до деяких рішень з цих питань".

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року адміністративний позов прокурора міста Чернівців задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.10 рішення сесії Чернівецької міської ради від 29 березня 2012 року №474, яким надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3 під будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0900га, яка передається у власність за рахунок земель запасу міста на вулиці АДРЕСА_1; визнано протиправним та скасовано пункт 1.11 рішення сесії Чернівецької міської ради від 29 березня 2012 року №474, яким надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 під будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0900га, яка передається у власність за рахунок земель запасу міста на вулиці АДРЕСА_1

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову прокурора міста Чернівців. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначав про те, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, за наявності законних підстав для його прийняття.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив щодо її задоволення.

Третя особа - ОСОБА_3 та представник третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги відповідача та просили щодо задоволення апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки не відомі, хоча судом вживалися заходи щодо його належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та необхідності скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року як такої, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та без повного та належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

До такого висновку суд апеляційної інстанції прийшов враховуючи наступні встановлені обставини справи.

29 березня 2012 року на двадцять другій сесії шостого скликання Чернівецька міська рада постановила рішення за №474 "Про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес та внесення змін до деяких рішень з цих питань" (а.с.8-11).

П.п.1.10 п.1 вказаного рішення Чернівецька міська рада надала дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який зареєстрований на АДРЕСА_1, на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0900 га, яка передається у власність за рахунок земель запасу міста на АДРЕСА_1, якою він користується та яка зареєстрована за його покійною бабусею ОСОБА_6 згідно з земельно-шнуровою книгою (запис 267; підстава: заява ОСОБА_3, зареєстрована 25.08.2011 р. за №В-4000, довідка Садгірської районної в місті ради від 30.03.2011 р. №34/03, свідоцтво про смерть від 12.06.2008 р., викопіювання з детального плану території).

Згідно з п.п.1.11 п.1 рішення Чернівецької міської ради від 29.03.2012 року №474, Чернівецька міська рада надала дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який зареєстрований на АДРЕСА_1, на будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці площею 0,0900 га, яка передається у власність за рахунок земель запасу міста на АДРЕСА_1, якою вона користується та яка зареєстрована за його покійною матір'ю ОСОБА_6 згідно з земельно-шнуровою книгою (запис 267; підстава: заява ОСОБА_3, зареєстрована 25.08.2011 р. за №В-1959/2, довідка Садгірської районної в місті ради від 30.03.2011 р. №34/03, свідоцтво про смерть від 12.06.2008 р., викопіювання з детального плану території).

13 квітня 2012 року до прокуратури міста Чернівці надійшло депутатське звернення від депутата Чернівецької міської ради шостого скликання Козлової Н.В. щодо проведення перевірки законності прийняття рішення про надання громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок для передачі їх у власність (а.с.6-7).

За наслідками розгляду даного звернення, 11.05.2012 року прокурор міста Чернівці виніс протест №127/126-12 на п.1.10, 1.11 рішення 22 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради "Про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес та внесення змін до деяких рішень з цих питань" від 29.03.2012 за №474 (а.с.18).

31 жовтня 2012 року на двадцять дев'ятій сесії шостого скликання Чернівецька міська рада постановила рішення за №636 "Про протест прокурора м.Чернівців від 11.05.2012 р. №127/126-12 на п.1.10, 1.11 рішення Чернівецької міської ради 6 скликання від 29.03.2012 №474 "Про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес та внесення змін до деяких рішень з цих питань" (а.с.22-24).

Даним рішенням відповідач відхилив протест прокурора м.Чернівців на п.1.10, 1.11 рішення 22 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради "Про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес та внесення змін до деяких рішень з цих питань" від 29.03.2012 за №474.

Зважаючи на дані обставини, прокурор міста Чернівців звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати п.п.1.10,1.11 рішення Чернівецької міської ради від 29.03.2012 року №474.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора виходив з того, що прийнятті п.п.1.10,1.11 рішення від 29.03.2012 року №474 Чернівецька міська рада діяла не у спосіб, визначений законодавством, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , в порушення вимог ст. 118 Земельного кодексу України. В мотивувальній частині постанови суд зазначив про відсутність у третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підстав для отримання дозволу на виготовлення проектів відведення, зміну цільового призначення спірних земельних ділянок.

Проаналізувавши законодавство, норми якого регулювали спірні правовідносини в момент їх існування, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки ті зроблені з помилковим застосуванням норм матеріального права та без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до поданих до міської ради заяв від 25.08.2011 року треті особи виявили бажання збудувати індивідуальні житлові будинки між вулицями Широкою та Таманською у м.Чернівцях, при цьому заявниками додано документи, необхідні для виділення землі.

Колегією суддів встановлено, що місце проживання третіх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстроване у межах населеного пункту М.Чернівців, тобто вони є членами територіальної громади, інтереси якої представляє Відповідач. Тому, враховуючи частину 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" Відповідач зобов'язаний був сприяти в реалізації третіми особами права на приватизацію земельних ділянок в межах норм які врегульовані Земельним кодексом (2768-14) з подальшою можливістю звести житловий будинок.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад і зміст, для отримання містобудівних умов та обмежень, до заяви замовником додається засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою. Враховуючи те, що у вказаних вище громадян правовстановлюючі документи відсутні, беручи до уваги відсутність підстав для відмови у наданні землі, міською радою було прийнято рішення про надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок.

Разом із цим, додатково слід зазначити той факт, що 04.12.2012р. до міської ради надійшли заяви третіх осіб в яких вони вказали про те, що подані їх попередні заяви про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок просять вважати заявами про виділення їм земельних ділянок.

Визначаючись відносно висновку суду першої інстанції, в якому останній зазначив про те, що третіми особами подано неналежні графічні матеріали, а тому оскаржуване рішення відповідача з цих підстав є незаконним, колегія суддів вважає такий висновок не вірним з огляду наступне.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

При досліджені доданих третіми особами документів, зокрема, графічних матеріалів, колегія суддів вважає їх належними документами, такими, що відповідають вимогам Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки на них нанесені відповідні координати, за допомогою яких можна ідентифікувати місцезнаходження земельної ділянки. Разом з тим, слід зазначити, що матеріали, які продали треті особи розглядалися відповідачем в комплексі з іншими (довідка Садгірської районної у місті Чернівцях ради, земельно-шнурова книга) та були розглянуті спеціалістами архітектурно-планувального відділу департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, які, в свою чергу, мають спеціальні знання в галузі вирішення земельних питань.

Що стосується посилання суду першої інстанції на порушення Чернівецькою міською радою вимог статей 81 та 118 ЗК України в частині того, що третіми особами не було подано документів, які б посвідчували право користування земельними ділянками площею 0,0900га кожна на вулиці АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта стосовно того, що суд помилково застосував до спірних правовідносин вказані норми, а тому вони і не були порушені Відповідачем з наступних причин.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК в частині що стосується громадян, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Так, порядок приватизації вказаними вище способами регулюється статтею 118 ЗК, а саме частинами 1 та 6 відповідно.

Частина 1 статті 118 ЗК України визначає, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що якщо суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактичного користування третіми особами земельними ділянками, то до спірних правовідносин суд повинен був би застосувати норми частини 6, а не частину 1 статті 118 ЗК України.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою і частину 7, 10, 11 статті 118 ЗК України, яка регулює подальші дії та відповідальність органу місцевого самоврядування за відмову у наданні дозволу на складання проекту відведення землі.

Так, згідно вказаних норм, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи те, що виключних обставин, які передбачені частиною 7 статті 118 ЗК при розгляді заяв третіх осіб міською радою не встановлено, тому і підстав для відмови у задоволенні заяв третіх осіб не було.

Також, судом першої інстанції при розгляді справи не встановлено обставин які передбачені статтею 118 ЗК та слугують підставами для відмови в задоволенні заяв третіх осіб.

Визначаючись відносно висновку суду першої інстанції про те, що земельно-шнурова книга не є тим документом, який у відповідності національного законодавства свідчить про наявність права користування землею, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції виходив із норм статті 125 ЗК, де передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З приводу наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно витягу із земельно-шнурової книги, за ОСОБА_6 була закріплена спірна земельна ділянка в період з 1980-1984 роки.

Станом на вказані роки, спірна земельна ділянка перебувала на балансі колгоспу "Дружба" села Магала Новоселицького району, а відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 18.03.1994р. №509 право землекористування за вказаним колективним господарством припинено.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу Української PCP "Документи, що стверджують право землекористування", яка діяла в період 1980-1984р.р., право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Тобто, у відповідності з чинним на 1980-1984р.р. законодавством, ОСОБА_6 являлась належним землекористувачем.

Відповідно до пункту 7 Перехідних положень діючого Земельного кодексу України (2768-14) , громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції з приводу даного питання. Разом із цим, слід зазначити, що вказана обставина була додатковою, а не основною підставою для задоволення заяв третіх осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , сесія міської ради є єдиним органом місцевого самоврядування, наділений повноваженнями щодо прийняття рішення у земельних питаннях.

В даному випадку, органом місцевого самоврядування є Чернівецька міська рада, яка уповноважена розглядати питання про надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок та приймати з цих питань відповідні рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме ст.158 ЗК України.

Відповідно ч.1 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.5 ст. 158 Земельного кодексу України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку за оскарженням рішення органу місцевого самоврядування звернувся прокурор міста Чернівців у зв'язку з відхилення протесту внесеного прокурором на п.п.1.10,1.11 рішення Чернівецької міської ради від 29.03.2012 року №474.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України в своєму рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

В цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку рішення яке просить скасувати прокурор є ненормативним актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене Чернівецькою міською радою.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання вимогам вище зазначеної статті Закону, представником відповідача в суді апеляційної інстанції було доведено правомірності прийнятого Чернівецькою міською радою рішення від 29.03.2012 року №474 в частині пунктів 1.10 та 1.11.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи постанову про задоволення позову прокурора міста Чернівці, не повно з'ясував всі обставини справи, застосував неправильні норми матеріального права, у зв'язку з чим, постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову у справі, якою в задоволенні адміністративного позову прокурора міста Чернівці до Чернівецької міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування пунктів 1.10, 1.11 рішення сесії Чернівецької міської ради від 29.03.2012 року №474 "Про надання громадянам дозволу на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, присвоєння поштових адрес та внесення змін до деяких рішень з цих питань", - відмовити.