Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Запорізької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

У березні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Зазначала, що вона з 1971 року була зареєстрована й проживала за адресою: АДРЕСА_1, та користувалася земельною ділянкою, призначеною для обслуговування бараку, площею 0,0451 га.

У подальшому мешканців бараків було переселено, зазначена земельна ділянка була передана садового-городницькому кооперативу "Мостозагін", і вона, як член кооперативу, продовжувала користуватись нею.

Посилаючись на те, що вона більше 15 років добросовісно, відкрито та безперервно користується спірною земельною ділянкою, проте не має документів, які б свідчили про наявність у неї прав на цю земельну ділянку, і що Запорізька міська рада відмовила їй у наданні таких документів, просила зобов`язати відповідача надати їй правовстановлюючі документи на частину земельної ділянки по вул. Доблесній в м. Запоріжжі по фактичному використанню в межах, виділених в натурі (на місцевості), відображених в кадастровому плані без погодження із суміжними землекористувачами садово-городницького кооперативу "Мостозагін", та державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано за нею право на отримання у власність земельної ділянки, площею 0,0451 га, розташованої по вул. Доблесній в м. Запоріжжі по фактичному користуванню в межах, виділених в натурі (на місцевості), відображених в кадастровому плані. Зобов`язано Запорізьку міську раду надати ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо відведення (надання) земельної ділянки, площею 0,0451 га, по вул. Доблесній в м. Запоріжжі. Зобов`язано Запорізьку міську раду надати ОСОБА_5 державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

У касаційній скарзі Запорізька міська рада просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачка більше п’ятнадцяти років добросовісно, відкрито та безперервно користується спірною земельною ділянкою й зазначена земельна ділянка на даний час належить до земель Запорізької міської ради, у власність та в оренду не відводилась, правовстановлюючі документи на неї не видавались.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_5 з 1971 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та користувалася земельною ділянкою, призначеною для обслуговування бараку, площею 0,0451 га.

У подальшому мешканців бараків було переселено, проте ОСОБА_5 продовжувала користуватись зазначеною земельною ділянкою.

Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п’ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Разом з тим за змістом п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) таке право в особи може виникнути не раніше 1 січня 2016 року.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що право позивачки на земельну ділянку за давністю користування може виникнути не раніше 1 січня 2016 року й дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.