Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління капітального будівництва Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум", про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення об’єкту самочинного будівництва за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року,

У березні 2008 року управління капітального будівництва Одеської міської ради звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 5 квітня 1984 року на вул. Дніпропетровська дорога, 92а в м. Одесі була розташована тимчасова відкрита стоянка транспортних засобів на земельних ділянках, відведених під будівництво паркінгів. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 червня 1999 року автостоянка за вказаною адресою була ліквідована, а на місці її розташування утворено тимчасову платну стоянку. Рішенням Одеської міської ради від 29 вересня 2006 року затверджено проект відведення та передано в оренду земельну ділянку площею 7 400 кв. м на вул. Дніпропетровська дорога, 92а в м. Одесі для будівництва 5-ти поверхового паркінгу. 1 листопада 2007 року між управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, товариством з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" (далі – ТОВ "СК Петроліум") та ОСОБА_1 було укладено договір № 19/67, за умовами якого відповідач зобов’язався звільнити місце на земельній ділянці, а йому було надано нове місце НОМЕР_1 для паркування автомобіля на тимчасовій стоянці по вул. Заболотного, 67 у м. Одесі.

Посилаючись на те, що відповідач умов договору не виконав і місце не звільнив, позивач просив зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від належного йому транспортного засобу – автомобіля "Таврія", державний номерний знак 400-27 ОЕ, та знести за власний рахунок об’єкт самочинного будівництва – навіс № 125, що розташований на спірній земельній ділянці.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 8 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року, позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди управлінню капітального будівництва Одеської міської ради в користуванні земельною ділянкою площею 7 400 кв. м на вул. Дніпропетровська дорога, 92а в м. Одесі шляхом звільнення її від належного йому автомобіля "Таврія" та знести за власний рахунок об’єкт самочинного будівництва – навіс № 125, що розташований на зазначеній земельній ділянці.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечуються його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар у встановленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з незаконного володіння та усунення перешкод у користуванні нею.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 липня 2005 року управлінню капітального будівництва Одеської міської ради було надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а рішенням від 29 вересня 2006 року Одеська міська рада затвердила проект і передала в оренду земельну ділянку площею 7 400 кв. м по вул. Дніпропетровська дорога, 92а в м. Одесі для будівництва 5-ти поверхового паркінгу. 12 лютого 2007 року між Одеською міською радою та управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, а 19 травня 2006 року надано дозвіл на будівництво.

Відповідно до договору про експлуатацію тимчасових платних стоянок від 27 грудня 2006 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради уповноважила приватне підприємство "Альфа-Юг" здійснювати послуги з паркування автотранспорту та стягувати плату за паркування автомобілів із перерахуванням коштів до бюджету міста, строк дії якого закінчився 31 грудня 2007 року. У зв’язку із передачею земельної ділянки в оренду управлінню капітального будівництва Одеської міської ради голова Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради письмово повідомив директора приватного підприємства "Альфа-Юг" про розірвання договору про експлуатацію тимчасових платних стоянок по вул. Дніпропетровська дорога, 92а в м. Одесі, у зв’язку із відсутністю об’єкта експлуатації.

1 листопада 2007 року між управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, ТОВ "СК Петроліум" і ОСОБА_1 було укладено договір № 19/67, за умовами якого відповідач зобов’язався звільнити місце на земельній ділянці, а йому було надано нове місце НОМЕР_1 для паркування автомобіля на тимчасовій стоянці по вул. Заболотного, 67 у м. Одесі.

Задовольняючи позовні вимоги управління капітального будівництва Одеської міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що управління капітального будівництва Одеської міської ради має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, у тому числі вимагати від ОСОБА_1 звільнення земельної ділянки.

Рішення суду в частині зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку від належного йому транспортного засобу ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Проте з рішенням суду в частині зобов’язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок об’єкт самочинного будівництва – навіс № 125, що розташований на спірній земельній ділянці, погодитись не можна.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що вказаний навіс, як і інше майно, є власністю обслуговуючого кооперативу "Автостоянка "Супутник", з приводу чого спір між позивачем та зазначеним кооперативом розглядається господарськими судами.

Однак суд належним чином не з’ясовував питання: хто саме збудував навіс № 125 і хто є його власником, а також не перевірив належним чином доводів ОСОБА_1 про те, що він цей навіс не будував.

Зобов’язуючи ОСОБА_1 знести навіс, суд не врахував положень п. 2.4 договору № 19/67 від 1 листопада 2007 року, відповідно до якого ТОВ "СК Петроліум" може самостійно демонтувати та утилізувати навіс за умови направлення ОСОБА_1 управлінню капітального будівництва Одеської міської ради та Суворовській районній адміністраціі Одеської міської ради письмової згоди на це (а.с. 45).

Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув і помилково залишив без змін рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача знести навіс.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання знести об’єкт самочинного будівництва законними та обґрунтованими не можна, тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року в частині зобов’язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок об’єкт самочинного будівництва – навіс № 125, що розташований на земельній ділянці площею 7 400 кв. м по вул. Дніпропетровська дорога, 92а в м. Одесі, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.