Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Пшонки М.П., Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, про виселення та зняття з реєстраційного обліку; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частину будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, про виселення та зняття з реєстраційного обліку. Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. У квітні 1994 року він уклав шлюб з ОСОБА_5, яка прописалась у вказаному будинку з травня 1996 року. Пізніше у зазначеному будинку було прописано сина ОСОБА_5 – ОСОБА_6 З жовтня 2008 року шлюбні відносини сторін припинились і відповідачка разом з іншою сім’єю переїхала проживати й працювати у м. Запоріжжя. Реєстрація ОСОБА_5 та реєстрація й проживання у зазначеному будинку ОСОБА_6 порушує права позивача як власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, у зв’язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. Не погодившись з позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 подала зустрічний позов до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частину будинку. Свої вимоги мотивувала тим, що ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, з 1991 року вона разом зі своїм сином почали проживати у спірному будинку однією сім’єю. З початку сумісного проживання у зазначеному будинку вони спільними коштами та працею значно збільшили вартість житлового будинку, а тому просила суд визнати будинок АДРЕСА_1 сумісною власністю подружжя, розділити спільне майно й визнати за нею право власності на 1\2 частину вказаного будинку.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року скасовано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2009 року в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 й ОСОБА_6 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом ставить питання про скасування ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права, тому відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.