Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства "Затишне" та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з уточненим в подальшому позовом до Львівського комунального підприємства "Затишне" (далі - ЛКП "Затишне") та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії. Позивачі зазначали, що проживають у квартирі АДРЕСА_1. У зв’язку з ліквідацією в 2006 році котельні, яка знаходилася в аварійному стані, в їх будинку було демонтовано централізоване опалення і Львівською міською радою Франківській районній адміністрації було виділено необхідні кошти для облаштування в квартирах будинку, в тому числі і їх квартирі, автономного опалення. Посередником між Франківською районною адміністрацією та підрядною організацією, яка мала виконати монтажні роботи, виступило ЛКП "Затишне", яке мало підготовити необхідну технічну документацію. Однак, у їх квартирі автономне опалення влаштовано не було по причині наявної в них заборгованості по сплаті послуг з теплопостачання. Через відсутність опалення в квартирі було порушено температурний режим, що призвело до виникнення пошкоджень – стіни і стелі квартири були вражені грибком, відбулося масове осипання штукатурного шару. За таких обставин позивачі змушені були за власні кошти провести ремонт квартири. Посилаючись на те, що неправомірною бездіяльністю відповідачів їм завдано майнової та моральної шкоди, позивачі просили стягнути з них 28 950 грн. майнової та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також зобов’язати виготовити проектно-кошторисну документацію на влаштування в їх квартирі автономного опалення та змонтувати таке.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЛКП "Затишне" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 950 грн. майнової та 4 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Зобов’язано Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради виготовити проектно-кошторисну документацію на влаштування автономного опалення та змонтувати таке в квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди змінено. Ухвалено стягнути солідарно Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ЛКП "Затишне" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 950 грн. майнової та по 2 000 грн. на кожного на відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і в апеляційному порядку не перевірялося.

У касаційній скарзі Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про покладення на відповідачів обов’язку солідарно відшкодувати завдану позивачам шкоду, апеляційний суд виходив із того, що така завдана їх спільною бездіяльністю, оскільки ЛКП "Затишне" не виконало роботи по влаштуванню в квартирі позивачів автономного опалення, а Франківська районна адміністрація Львівської міської ради не здійснила належного контролю за проведенням таких робіт, що призвело до завдання позивачам майнової та моральної шкоди.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до загальних правил відшкодування майнової та моральної шкоди, встановлених ст.ст. 1166 та 1167 ЦК України, шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Солідарну відповідальність перед потерпілим на підставі ст. 1190 ЦК України несуть особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Судом встановлено, що майнова та моральна шкода завдана позивачам пошкодженням їх квартири через порушення температурного режиму в ній по причині невстановлення відповідачами системи автономного опалення в ній.

Встановивши такі обставини, суду слід було виходячи із зазначених вище норм закону з’ясувати, чи заподіяли відповідачі неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, відтак, чи є передбачені законом підстави для їх солідарної відповідальності перед позивачами. Не встановивши цього та виходячи з самого лише факту вини обох відповідачів у заподіянні шкоди позивачам суд дійшов передчасного висновку про їх солідарну відповідальність.

Крім того, стягуючи завдану позивачам шкоду з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради судом не взято до уваги припису ст. 1173 ЦК України, відповідно до якого шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування, та у зв’язку з цим не вирішено питання про залучення до участі у справі відповідно до ст. 33 ЦПК України Львівської міської ради.

Не може залишатися в силі і рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Так, визначаючи розмір завданої позивачам майнової шкоди, суд виходив із висновку спеціаліста про вартість робіт, необхідних для відновлення стану квартири (а.с. 90-103). Однак, при цьому судом не враховано, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, а позивачі в своїй позовній заяві вказували, що самостійно провели ремонт квартири, затративши на це 10 858 грн. 30 коп. (а.с. 4-7), на доказ чого долучили копії відповідних документів (а.с. 23-35). Суд на зазначене уваги не звернув, оцінки цій обставині на порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав, хоча це має значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині і передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення були допущені судом першої інстанції і не були усунені апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку, відтак, відповідно до положень ст. 335 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20 травня 2009 року в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, а також рішення апеляційного суду Львівської області від 19 жовтня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.