Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Барсукової В.М., Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства (далі – ДП) "Кримські генеруючі системи" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й відшкодування моральної шкоди,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала провідним інженером відділу кадрів ДП "Кримські генеруючі системи", порушень трудової дисципліни не допускала, свої трудові обов’язки виконувала належним чином, є одинокою матір’ю, однак відповідач безпідставно притягував її до дисциплінарної відповідальності, а наказом № 52-к від 14 липня 2008 року її незаконно звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, крім того, при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, неправомірними діями відповідача їй завдана моральна шкода.

Позивачка просила визнати незаконним наказ про її звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 3 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді провідного інженера відділу кадрів, наказом № 41 від 24 червня 2008 року їй було оголошено догану за порушення правил ведення й зберігання трудових книжок. Наказом № 49 від 14 липня 2008 року ОСОБА_1 була оголошена догана за невиконання покладеного на неї обов’язку по здачі актів інвентаризації державного майна в Міністерство палива та енергетики України й відмовою від дачі пояснень.

Також установлено, що 14 липня 2008 року адміністрація ДП "Кримські генеруючі системи" звернулася до профспілкового комітету підприємства з поданням про надання згоди на звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, таку згоду профспілковий комітет надав 14 липня 2008 року і цього ж дня ОСОБА_1 було звільнено з роботи із зазначених підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд виходив із того, що звільнення позивачки було проведене відповідачем із додержанням вимог трудового законодавства за вчинені нею дисциплінарні проступки.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З урахуванням положень статті 147 КЗпП України звільнення за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

Таким чином працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не встановив та не зазначив у рішенні за який саме проступок на роботі, вчинений позивачкою після оголошення їй доган, вона була звільнена.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 3 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.