Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" (далі – ТОВ "Восточная фруктовая компания"), треті особи: Харківська регіональна філія державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів", відділ земельних ресурсів у Куп’янському районі Харківської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсними умов оспорюваного договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив розірвати договір оренди земельних ділянок, стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 7 915 грн., відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 1 927 грн., визнати недійсними умови договору та визнати дійсними умови первісного договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що є власником земельної ділянки розміром 4, 1306 га. 1 лютого 2006 року між ним і відповідачем укладено договір оренди, проте перед його реєстрацією відповідач в односторонньому порядку вніс суттєві зміни до договору.

Рішенням Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2008 року позов задоволено частково. Визнано, що договір оренди земельної ділянки між сторонами укладений 1 лютого 2006 року на умові сплати за її використання орендної сплати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв та був чинним до його розірвання – 26 січня 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 1 927 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року змінено рішення міськрайонного суду, скасовано в частині визнання укладеного 1 лютого 2006 року між сторонами договору оренди земельної ділянки на умові сплати за її використання орендної сплати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв та був чинним до його розірвання – 26 січня 2008 року, та в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 1 927 грн. У цій частині в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального й процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору й стягнення орендної плати, апеляційний суд виходив із того, що 1 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Восточная фруктовая компания" було укладено договір оренди земельної ділянки на тих умовах, на які погодився позивач, зокрема щодо орендної плати за користування ділянкою під багаторічними насадженнями в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки землі; доказів зворотного позивач не надав; такий договір сторонами підписано та 4 серпня 2006 року зареєстровано в Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів", а відтак відповідач виплатив ОСОБА_1 орендну плату в повному обсязі й відсутні підстави для розірвання договору та стягнення невиплаченої орендної плати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Частиною другою ст. 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 1306 га, у тому числі: 2, 1871 га ріллі та 1,9435 га багаторічних насаджень, на території Грушівської сільської ради Куп’янського району Харківської області згідно з державним актом №637879, виданим 30 січня 2006 року (а. с. 22).

1 лютого 2006 року позивач уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки, текст якого містив умови щодо строку дії договору – 5 років, розміру орендної плати – 1,5% від грошової оцінки землі; такий договір ОСОБА_1 підписав і передав відповідачу для проведення його державної реєстрації.

Керівник ТОВ "Восточная фруктовая компания" в односторонньому порядку до проведення державної реєстрації договору замінив перші три його аркуші та вніс до угоди умови, не погоджені з ОСОБА_1, зокрема: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати за користування ділянкою – багаторічними насадженнями – з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі; примірник зміненого договору ТОВ "Восточная фруктовая компания" позивачу не надало, але зареєструвало цей договір у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів".

Також установлено, що ТОВ "Восточная фруктовая компания" у порушення умов договору оренди належним чином не сплачувало ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позов у частині розірвання договору та стягнення орендної плати, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 203, 651 ЦК України, Законом України "Про оренду землі" (161-14) , виходив із того, що відповідач у порушення вимог закону на власний розсуд, без погодження з позивачем, змінив зміст уже підписаного позивачем договору оренди, зокрема зменшив ставку орендної плати за користування земельною ділянкою під багаторічними насадженням, що не відповідає волевиявленню ОСОБА_1, яке він мав під час укладення договору, і до того ж ТОВ "Восточная фруктовая компания" у повному обсязі не сплачувало позивачу орендної плати за користування землею в 2006-2007 роках, що є підставами для розірвання договору та стягнення на користь ОСОБА_1 невиплаченої орендної плати.

Під час встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; не встановив та не зазначив у рішенні, у чому полягає порушення судом першої інстанції установленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено; при ухваленні рішення узяв до уваги ті самі факти й обставини, що встановлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а без законних на те підстав дав їм власну оцінку й не врахував, що факт зміни ТОВ "Восточная фруктовая компания" умов договору в односторонньому порядку без погодження з позивачем установлений судом першої інстанції, і відповідач таких обставин не заперечував.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.