Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Барсукової В.М., Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Страхове товариство "Гарантія", Сімферопольської регіональної дирекції філії ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення суми страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди,

У січні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 лютого 2008 року він уклав із ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" договір добровільного страхування автомобіля "Чері Амулет", 16 червня 2008 року настав страховий випадок – його автомобіль було пошкоджено, він звернувся до страхового товариства із заявою про виплату страхового відшкодування, проте ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" безпідставно відмовилося здійснити страхову виплату, незаконними діями відповідача йому також завдана моральна шкода.

Позивач просив стягнути з ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" страхове відшкодування в розмірі 43 445 грн. 94 коп., 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 460 грн. – судових витрат.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" на користь позивача 43 445 грн. 94 коп. страхового відшкодування та 2 490 грн. на відшкодування судових витрат та витрат по оплаті правової допомоги; в задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішень у частині задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов у частині стягнення страхового відшкодування, суд виходив із того, що в зв’язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_1. завдані збитки в розмірі 43 445 грн. 94 коп., і він згідно договору страхування від 26 лютого 2008 року має право одержати страхове відшкодування в зазначеному розмірі, але відповідач безпідставно відмовився здійснити страхову виплату.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною другою статті 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому при вирішенні питання про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасному з’ясуванню підлягає й питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно з пунктом 9.9. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), розроблених ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" та затверджених президентом товариства (далі – Правила страхування), у разі, якщо за результатами проведення оцінки збитку, завданого застрахованому транспортному засобу (далі – ТЗ), розмір збитків визначається у розмірі залишкової вартості застрахованого ТЗ або перевищує 75% дійсної вартості ТЗ, вважається, що має місце факт "повної загибелі" застрахованого ТЗ.

Цим пунктом Правил страхування передбачено, що у разі наявності факту "повної загибелі" застрахованого ТЗ, виплата страхового відшкодування здійснюється за одним із двох варіантів, при цьому за одним варіантом страхове відшкодування виплачується в розмірі страхової суми за мінусом, зокрема, вартості залишків застрахованого ТЗ, і він залишається в розпорядженні страхувальника, за другим варіантом страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми без урахування вартості залишків ТЗ, і він передається страховику.

Суд у порушення статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, положень Правил страхування не врахував, не встановив та не зазначив у рішенні в якому порядку позивачем визначено розмір страхового відшкодування в 43 445 грн. 94 коп., не перевірив чи мав місце факт "повної загибелі" застрахованого транспортного засобу й не вирішив питання про передачу ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" пошкодженого автомобіля після сплати ним страхового відшкодування.

Також договір добровільного страхування від 26 лютого 2008 року було укладено між позивачем, відповідачем та ВАТ "Кредобанк"; саме ВАТ "Кредобанк" у договорі визначене вигодонабувачем.

Суд зазначені обставини не врахував, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і належним чином не визначив особу, що має право одержати страхове відшкодування, та з додержанням положень статей 35, 36 ЦПК України не вирішив питання про залучення до участі в справі вигодонабувача за договором страхування – ВАТ "Кредобанк".

Крім того, відповідно до статті 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) затверджено Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Суд стягнув на користь позивача 2 тис. грн. на відшкодування його витрат по оплаті правової допомоги, при цьому не перевірив чи не перевищує така сума граничного розміру компенсації витрат, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) .

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1. про стягнення суми страхового відшкодування та в частині відшкодування позивачу судових витрат підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" в касаційній скарзі хоча й просить скасувати судові рішення в повному обсязі, фактично не оскаржує їх у частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, й відсутні передбачені частиною третьою статті 335 ЦПК України підстави для скасування судових рішень у цій частині.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", Сімферопольської регіональної дирекції філії ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення суми страхового відшкодування та у частині відшкодування судових витрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; у решті зазначені судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.