Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", третя особа – Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про стягнення орендної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 жовтня 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 1987 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 У грудні 1996 року батько її чоловіка, ОСОБА_9, отримав у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі – СТОВ "Нива") земельну ділянку розміром 6,59 га. 10 березня 2000 року між ОСОБА_9 і СТОВ "Нива" було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 4 березня 2004 року її чоловіка визнано недієздатним, а рішенням цього ж суду від 10 листопада 2005 року вона призначена його опікуном. Свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_8 отримав 31 березня 2006 року. У зв’язку з хворобою та лікуванням чоловіка було пропущено строк позовної давності. До 2005 року земельною ділянкою користувалось СТОВ "Нива", але орендну плату не виплачувало, а з 2005 року до квітня 2006 року землею користувалась Старомлинівська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області, яка також орендну плату не сплачувала. За цей час за договором оренди Старомлинівська сільська рада Великоновосілківського району Донецької області отримала орендну плату в розмірі 1 328 грн. 98 коп., а СТОВ "Нива" не сплатило орендну плату в розмірі 2 322 грн. 02 коп.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_7 просила стягнути на користь ОСОБА_8 із СТОВ "Нива" орендну плату в розмірі 2 322 грн. 02 коп., а з Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області – у розмірі 1 328 грн. 98 коп., також просила стягнути з відповідачів 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі судового розгляду ОСОБА_7 уточнила позовні вимоги та просила стягнути на користь ОСОБА_8 із СТОВ "Нива" орендну плату з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 2 488 грн., а з Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області – у розмірі 1 365 грн., також просила стягнути з відповідачів 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 жовтня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 посилалась на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ухвалою Верховного Суду України від 28 квітня 2010 року залучено до участі у справі його правонаступника – ОСОБА_6

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6 підтримав у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спадщина, яка відкрилась з ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_9, до 31 березня 2006 року його спадкоємцями прийнята не була, у зв’язку із чим земельний пай до його витребування перейшов у користування Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, з якою СТОВ "Нива" уклало договір оренди землі та сплачувало на її рахунок орендну плату, а ОСОБА_8 став власником земельної паю лише з 31 березня 2006 року, тому позовні вимоги про стягнення орендної плати за період з 2002 року до 2006 року є безпідставними .

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно з пп. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України (435-15) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України (435-15) і строк її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Даний висновок знайшов своє відображення й у роз’ясненнях, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) .

Спадкодавець ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з цієї дати відкрилась спадщина у вигляді земельної частки в КСП Спілка селян "Нива" розміром 6,59 умовних кадастрових гектарів і строк її прийняття закінчився 16 лютого 2002 року.

Однак під час вирішення спору як суд першої, так і апеляційної інстанції помилково керувалися положеннями ЦК України (435-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР (1540-06) .

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, ОСОБА_8 став власником земельної частки з 16 серпня 2001 року.

Згідно із п. 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного 10 березня 2000 року між ОСОБА_9 і СТОВ "Нива" строком на 5 років, в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Проте суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначених положень закону та обставин справи не врахував, доводів сторін належним чином не перевірив, не звернув уваги на умови договору оренди земельної частки (паю), унаслідок чого дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення орендної плати .

Крім того, судом не наведено будь-яких мотивів щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 жовтня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.