Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кременчузі Полтавської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахолодпром", відкритого акціонерного товариства "Кременчуцьке АТП 15356" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2004 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі – ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кременчузі Полтавської області (далі – відділення Фонду), товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахолодпром" (далі - ТОВ "Полтавахолодпром"), відкритого акціонерного товариства "Кременчуцьке АТП 15356" (далі - ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що він 20 грудня 1983 року, перебуваючи в трудових відносинах з Кременчуцьким міськмолокозаводом на території Полтавської маслосирбази з вини водія Кременчуцького автотранспортного підприємства № 2252 отримав виробничу травму, про що було складено акт Н-1.

Висновком МСЕК від 22 вересня 2000 року йому вперше було встановлено 15% втрати професійної працездатності.

Посилаючись на те, що відповідачі відмовляються відшкодувати йому шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, просив стягнути з належних відповідачів на його користь 11 323 грн. 95 коп. одноразової допомоги, 1 279 грн. 61 коп. на відшкодування втраченого заробітку за період з 22 вересня 2000 року до 1 жовтня 2001 року, стягнути з відділення Фонду на його користь 5 тис. грн. завданої моральної шкоди.

У подальшому позивач відмовився від позовних вимог до відділення Фонду про відшкодування завданої моральної шкоди та правонаступників Полтавської маслосирбази й Кременчуцького автотранспортного підприємства № 2252 - ТОВ "Полтавахолодпром", ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356" - про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто із ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" на його користь 11 323 грн. 95 коп. одноразової допомоги,, 6 907 грн. 60 коп. компенсації за порушення строків виплати одноразової допомоги, 1 392 грн. 85 коп. на відшкодування втраченого заробітку за період з 22 вересня 2000 року до 1 жовтня 2001 року, 750 грн. 52 коп. компенсації за порушення строків виплати відшкодування втраченого заробітку.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 вересня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 до відділення Фонду про відшкодування завданої моральної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_5 до ТОВ "Полтавахолодпром", ВАТ "Кременчуцьке АТП 15356" про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 8 листопада 2007 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_5 20 грудня 1983 року, перебуваючи в трудових відносинах з Кременчуцьким міськмолокозаводом, правонаступником якого є ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", отримав виробничу травму, про що було складено акт Н-1.

Висновком МСЕК від 22 вересня 2000 року йому вперше було встановлено 15% втрати професійної працездатності, з наступним переоглядом у вересні 2001 року.

Постановою відділення Фонду від 14 липня 2003 року йому призначено страхові виплати з 26 грудня 2002 року.

Висновком МСЕК від 24 грудня 2004 року йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

Відповідно до пп. 38, 39 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (472-93-п) (далі – Правил), чинних на час виникнення спірних правовідносин, суми відшкодування шкоди виплачуються потерпілому з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності; одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно із п. 43 Правил (472-93-п) , якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Установивши, що позивачу з вини ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" своєчасно не було визначено та виплачено суми відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, суди дійшли обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу завдану ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, шкоду з дня встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності вперше - 22 вересня 2000 року - й до моменту набрання чинності Законом України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) з коригуванням стягнутих сум у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2007 року, додаткове рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 вересня 2007 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 8 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.